У ці скорботні для нас дні, коли вмирають люди, руйнуються долі, будинки, церкви, важко зупинитися на мить і усвідомити всю трагедію однієї людини.

Однак на прикладі життя і смерті християнина ми можемо замислитися про себе, про те, як ми жили і як житимемо далі. 28 березня, на превеликий жаль прихожан храму святого Миколая в Ірпені, всіх православних віруючих, від отриманих ран і не приходячи до тями, відійшов до Господа священик Української Православної Церкви протоірей Володимир Бормашев. Після евакуації поранений священик поступив до Київського шпиталю, кілька днів лікарі рятували його життя, але попри їхні зусилля серце пастиря зупинилося. Ситуація у маленькому нещасному містечку на північному заході від столиці була вкрай небезпечною, о. Володимир до останнього не залишав місце свого служіння та відкладав плани з евакуації.

Отець Володимир був ревним пастирем та настоятелем громади, його поважали жителі Ірпеня (Київська область). Під його керівництвом було збудовано чудовий храмовий комплекс на честь святителя Миколая, і це було окрасою міста та радістю для православних.

Сьогоднішня звістка про звільнення у вічність стала шоком для багатьох людей. Тисячі людей піднесли молитву за священика, і будуть молитися в наступні дні. Немає нічого більше молитви за душу людини, але добре слово на згадку про священика і колишнього викладача Київської Духовної Семінарії нехай буде частиною спільної пам'яті про тих, хто вірний Господу нашому Ісусу Христу на своєму місці і залишався при цьому непублічним, можливо недооціненим за життя членом Його Святої Церкви. Був момент у житті, коли я перетнувся з о. Володимиром і це відклалося у моїй пам'яті, а й у духовій освіті, яка складається головним чином не з інтелектуальних знаннь, а більше з моральності вивчаючого.

У моєму семінарському атестаті була єдина трійка, але вона запам'яталася і цінується тепер найбільше. Трійка на уроках - Морального богослов'я. А все через явну невідповідність. Всі іспити я складав як завжди, але тут чомусь вирішив підстрахуватися і зробити шпаргалки. Дуже хотілося вступити до духовної академії. Але все таємне стає явним, і на іспиті це виявилося набагато швидше.

Викладач (священик Володимир Бормашев) помітив і знизив бали за аморальний вчинок, причому висловив усе без зайвого моралізаторства, але у доступній формі. Така неприємна подія протвережує. Адже і предмет, який вивчав, був хороший, і мотиви мої власні здавались для самого себе хорошими, подумаєш, дрібниця, адже це гарантія для майбутнього. Хоча насправді я взагалі тоді про це навіть не думав. Був на своїй «хорошій» хвилі, а виявився не такою гарною людиною і миттєво був знижений у шкалі моральності.

Тут навіть не сам випадок цікавий, і комусь може здатися це несерйозним, але даний епізод наштовхнув тоді ще хлопця про думку, що власна оцінка, і оцінка інших людей про тебе можуть бути далекі від об'єктивності, оманливі. Якщо людина не робить нікому зла, чи може вона називатися чи бути хорошою? І якщо люди, не знаючи повністю людину, чи можуть припускати, судити як про хорошу людину? Зазвичай прикметник «хороший» йде разом із застереженнями: «за великим рахунком», «в принципі», «взагалі-то». А принципи і рахунок також свої суб'єктивні, поверхневі, імовірні.

Буває ж, кажуть на рослину чи тварину, це ось хороше, а це ось погане. Насправді вони ніякі, вони просто є, ні погані і ні хороші. Вони не роблять зла. І якщо людина не робить зла, то хіба вона не стає ніякою? Не поганою, але й не доброю.

Жахливо визнавати, що коли про тебе говорять добре, і коли сам вже визнаєш своє існування нешкідливим для соціуму, вбудовуєш себе в якийсь рейтинг позитивних індивідуумів, раптом усвідомити, що це ілюзія і мильна бульбашка, що переливається. Коли вона лопається, вона стає нічим, від неї майже нічого не залишається.

Залишається ж у пам'яті людей лише важливе, що залишила людина в інших душах. Навіть якщо нам якийсь період часу це здається малим, незначним або навіть неправильним. У моєму випадку це подяка наставнику за урок моральності.

Упокій, Господи, душу раба Твого новопреставленого протоієрея Володимира і прости йому всі гріхи його вільні та мимовільні, і даруй йому Царство Твоє Небесне!

Андрій Герман