Попереду – ще один рік життя. Нехай Бог благословить цей час для нас.

Одним із знакових символів величі Божої можна вважати Його владу над часом. Більш того, Бог створив цей непоправний ресурс для світу людей як валюту, капітал і стан, відданий людині у вільне користування. Як ми розпорядимося даром часу? Наш будній день починається рано чи не дуже рано, ми займаємо себе роботою, навчанням або домашніми справами. Ми плануємо приблизно третину найближчих двадцяти чотирьох годин присвятити сну, а решту направити на видобуток хліба насущного або знань, конвертацію часу в корисність, в основному, з точки зору тлінного світу.

Часу завжди не вистачає, що не дивно. Бог кожну секунду стоїть поруч з нами і спостерігає за тим, як ми витратимо мить, хвилину, годину, день. У Назаретській синагозі Спаситель повідав людям, навіщо він прийшов до людей: «благовістити жебракам, зцілювати зламаних серцем, проповідувати полоненим звільнення, сліпим прозріння, відпустити змучених на свободу, проповідувати літо Господнє сприятливе» (Лк. 4:18-19). Бог-Отець передав нас, людей, у відання Сину. Йому віддано справу нашого спасіння. Порятунок лежить за межами часу, тому що капітал часу у кожного з нас рано чи пізно закінчиться. Отже, правильне інвестування часу в наші думки, справи і вчинки стане вагомим аргументом для придбання нами благополучної вічності. Вічність – це світ без часу, де щастя не має кінця і зміни, як на землі, а Бог близький як ніколи.

Якщо Христос прийшов повідомляти нам Благу Звістку, то інструкцію з порятунку, ми просто зобов'язані Його слухати. Заради себе. А це час. Читати сповнені сенсу молитви, занурюватися розумом в богослужбові тексти, пропускати через себе Святе Письмо і аналізувати за допомогою тлумачень його сенс, а потім досвідчено реалізовувати у власному житті почуте – це складно. І все це вимагає часу. Христос розповідає нам на сторінках Євангелія, як звільнитися від рабства гріха, за допомогою якого батько брехні водить людей по колу безвиході і відчаю від усвідомлення своєї кінцівки без бачення Бога. Спаситель відкриває духовний зір людям своїми проповідями, фразами, вчинками. Він бажає відпустити кожного з нас на свободу – в небесне Царство, де ми будемо щасливим з Ним завжди.

Про це царство Христос і говорить, називаючи його літом (тобто роком) Господнім сприятливим. Господній день або рік – це вічність. Але оскільки Спаситель прийшов у плоті, спустився з вічності у час, то говорить Він про Своє перебування з людиною. Проповідь «літа Господнього сприятливого» – це проповідь Бога нам в усі дні до кінця віків. З моменту пришестя Христа почався сприятливий час, коли здобута перемога над смертю і люди, нарешті отримали можливість через Спасителя возз'єднати порушений зв'язок з Богом.

Але Бог, як і завжди, не порушує меж свободи людини. Справа порятунку – завжди особистий вибір. Ми можемо йти за Христом, а можемо і відмовитись від цієї пропозиції. Наш капітал часу буде витрачатися рівно так, як вирішимо ми самі. Саме тому ми постійно молитвою і богослужіннями свідчимо Богу про свою вірність. Просимо благословення на справу, каємося в гріхах, дякуємо за допомогу з разу в раз підтверджуючи, що Господь потрібен нам і ми вірні Його заповідям, наскільки нам дозволяє наша занепала природа. Далі – справа Бога.

Коли ми робимо крок назустріч Йому, Він відповідає взаємністю. І в новоліття віруючі просять Бога благословити ще один рік свого життя. Можливо, нам і не доведеться провести його на землі цілком – Бог знає. А може бути, у нас попереду ще десятиліття. Ми просимо в новому календарному циклі Бога бути з нами, направити нас на істинний шлях і створити в нашому житті правильну духовну реальність. Він обов'язково відгукнеться. Головне, не зупиняти молитву, день у день і з року в рік закликаючи Господа освятити час нашого життя.

Володимир Басенков