У неділю, 20 лютого, Церква продовжує готувати нас до Великого посту. Тема цієї Неділі – євангельська притча про блудного сина (див. Лк. 15:11–32).

Поступово Церква, що керується Духом Святим, відкриває нам, грішним, закони духовного життя. Єрихонський сліпий повірив, що Господь наш Ісус Христос зможе його зцілити. Закхей захотів побачити Бога і потрудмвся заради цього. Все це етапи розвитку людської особистості у духовному плані. Етапи духовного зростання душі. Блудний син захотів повернутися з пекла до раю – від сатани до Бога. І тут уже (цього року ця тема з'єднується-перегукується зі Стрітенням Господнім) Бог Сам виходить назустріч людині, яка йде до Нього.

І не просто виходить. У Євангелії сказано так: «побачив його батько його та змилосердився; і, побігши, упав йому на шию і цілував його» (Лк. 15:20). Як багато в цьому вірші! Як багато милості Божої!

Уявімо тільки: ось іде цей блудний син, який мучиться каяттям, який дуже смирився. І вже сам у собі відкидає себе як Божого сина і бажає просто бути слугою-найманцем Отця, бо не гідний бути сином. А тут хочеться зупинитись на юридичних засадах законодавства рабовласницького ладу. Він був сином багатої людини – аристократа. Він мав усе: гроші, владу, становище, свободу. Багато чого він промотав, проте становище і свобода в нього залишилися. Але ні. Людина настільки усвідомлює глибину свого морального і духовного падіння, що готова відмовитися і від свободи, і від становища, аби бути найманцем безправним і безрідним у Отця свого, аби навіть через відкидання причаститися-доторкнутися знову до святості. Яка глибина смирення!

І раптом відбувається ще більше диво, яке дух захоплює. Батько не виходить, а ВИБІГАЄ до нього назустріч. Що це означає? Він весь цей час, поки син, ніби осінній сухий лист, падав у прірву гріховну, ЧЕКАВ. Батько чекав, що той неодмінно повернеться. Чекав і накопичував енергію любові. Чекав, як матері чекали синів із фронту. І коли йому сказали, що син повертається, він, наче розтиснута пружина, що рухається з кінетичною енергією, вибіг до нього назустріч. І не просто прохолодно обійняв, ні! Спаситель каже: упав до нього на шию. Тобто ніби впав на нього, обіймаючи його так, як тільки батько або мати можуть обіймати свою заблудлу, хвору, поранену дитину.

І цілував його. А що таке поцілунок? Максимальне наближення людини до людини, духовне єднання, з'єднання. Я зараз не кажу про ерос, хтивість. Я говорю про агапе – високе, святе і духовне кохання. Кохання не пристрасного, але жертовного характеру, те, яке віддає. І цілував його. І віддав йому все. І одяг (Таїнство Хрещення), і перстень на руку (відновлення в гідності сина, укладання з людством Нового Завіту), і тільця вгодованого (Тіло і Кров Христові – максимально можливе з'єднання Бога і людини). І праворуч Престолу Божого посадив людську природу, всіх нас в особі Господа Ісуса Христа, Який побажав назавжди з'єднатися з нами.

Рембрандт має картину «Повернення блудного сина». Вона написана в останні роки життя художника. І ось там у центрі полотна – обійми сина та батька. Син лисий. Стрижений, як каторжанин, син, що стоїть навколішки перед батьком. Волосся у стародавніх народів було символом сили (згадаймо біблійного Самсона). За часів Рембрандта, коли чоловіки носили густі шевелюри, голили злочинців, каторжан, щоб усі могли побачити злочинця. І ось перед нами блудний син: злочинець, що втратив силу внаслідок гріха і спілкування з занепалими духами. Але смирений розбійник-злочинець, що кається, став перед батьком на коліна. На картині він ніби проникає в батька, з'єднується з ним. Так само і батько, згорблений, нахилився над сином, обличчя його світле і зворушене, освічене любов'ю. І руки його, покладені на своє дитя, обіймають його так, ніби хочуть поєднати сина з собою. Дві людини як одне ціле. Бог і людина, з'єднані до єдиної Церкви любові.

Подивися на своє життя? Бог благословив тебе народитись у світ. Він створив тебе. Бог освятив тебе в Таїнстві Хрещення. Він дав тобі всесвятіший спадок: знищення первородного гріха, поєднання з Собою. Господь зробив тебе храмом Святого Духа. Зупинися і глянь на себе. Чи є у тебе волосся? Чи нагий ти чи одягнений? І чим ти харчуєшся: ріжками бісівськими чи манною небесною?

І куди ти йдеш? Адже головне не пройти точку неповернення. Поки не пізно, біжи до Отця твого Небесного. Він уже поспішає назустріч тобі, щоб укласти тебе в свої люблячі батьківські обійми.

Протоієрей Андрій Чиженко