РБК-Україна

Недалеко від Слов'янська за 90 кілометрів до лінії фронту розташована одна із святинь українського православ'я – Свято-Успенська Святогірська лавра. З військової точки зору лавра – стратегічний об'єкт, вона стоїть на горі, відокремлена рікою від міста Святогірськ. На найвищій точці стоїть пам'ятник лідеру радянського Донбасу Артему.

Монастир заснований у XVI столітті, але в часи радянської влади він був розграбований, а його храми віддані під кінотеатр, бібліотеку та санаторій. Відновлення монастиря почалося після розвалу Радянського Союзу, в 2004 році Синод Української Православної Церкви (Московського патріархату) присвоїв йому статус лаври. З початку війни на Донбасі лавра прийняла десятки тисяч біженців. Ходили чутки, що тут ховалися бойовики, а їх лідер Ігор Гіркин (Стрєлков) заявив, що в його особистій охороні нібито були лаврські ієромонахи.

Намісником монастиря вже 23 роки служить митрополит Арсеній (Яковенко). Він виріс у Воронезькій області РФ, вільно розмовляє українською і російською мовами з дитинства, на Донбас приїхав, коли Україна стала незалежною державою. 50-річний митрополит, по суті, є п'ятою людиною в УПЦ (МП). З цього приводу жартує прислів'ям: "Це я тут владика, а на тому світі чи владика, чи свиня дика – ще побачимо".

Корреспондент РБК-Україна зустрівся з намісником Святогірської лаври після повернення митрополита з Собору УПЦ (МП) і невдалої зустрічі з президентом Петром Порошенком.

– Ви ж розумієте, що церква сьогодні не може бути відокремлена від соціально-політичного життя. Соцопитування показують, що українці церкві більше довіряють, ніж армії і уряду. Це дуже сильний інструмент і всі його намагаються використовувати.

– У всі часи були такі періоди, коли різні правителі, навіть імператори, хотіли мати кишенькову церкву, яка була б у них в служінні, як у казці про рибака та рибку: "Хочу бути володаркою морською, і щоб ти була у мене на посилках". Але церква завжди виходила з цього положення. Завдання церкви у суспільстві – не вирішувати соціальні і політичні проблеми, а виховувати людину в моральному і духовному відношенні довершеною. Таке виховання не дозволить їй здійснювати ті злочини, які є бичем нашого суспільства: корупція, дармоїдство, алкоголізм, наркоманія, озлоблення, наклеп, ненависть та інше.

– На роль "імператора" приміряють двох людей у зв'язку з ситуацією в Православній Церкві. Вадим Новинський нещодавно назвав спроби президента створити Єдину помісну церкву – УПЦ ПП – Українська православна церква Петра Порошенка. З іншого боку є Володимир Путін, який в Росії міцно зв'язав церкву і державу, зробив її одним із стовпів свого правління.

– Ви хочете перевести церкву в чисту площину життя політиків. Сьогодні одна партія прийшла до влади – завтра інша. Це не означає, що церква повинна підлаштовуватися. В іншому випадку через кожні чотири-п'ять років ми будемо міняти церкву. Ми що будемо туди-сюди бігати, будьонівку на картузи міняти?

От кажуть: "Такі політики і такі". Але всі ж люди. У мене в монастирі Азаров навпроти Ляшко сидів, і здравицю один одному говорили. Арсеній Яценюк ось тут біля мене сидів, Мороз, Литвин, Богословська. Політики всіх фракцій і партій тут були, нехай хтось скаже, що їх тут погано прийняли. Я їх приймав не як політиків, а людей, за яких теж Христос був розп'ятий. Церква відкрита для всіх, незалежно від рангів і політичних настроїв.

Ми повинні робити своє. Митрополит Онуфрій сказав: "Одні від нас вимагають одного, інші іншого, а ми повинні робити третє – те, що Боже". У нас немає завдання впливати на політику, ні завдання побудувати Царство Небесне на землі.

– Чи вважаєте ви, що сьогодні відбуваються гоніння на православну церкву в Україні?

– Дивлячись, з якими гоніннями порівнювати. Якщо з тими, які були при Нероні, Діоклетіані і Сталіна, то таких гонінь не відбувається. Я б назвав це цькуванням чи радше наклепницькими нападками. Це часто відбувається від безсилля, від того, що не можуть підпорядкувати церкву собі. Намагаються церкву образити або насміятися над нею. Інколи підтасовують факти, забуваючи голос совісті, що на Страшному Суді кожен буде відповідати у своєму званні, за те, що написав, і до чого закликав: до озлоблення, взаємної ненависті або якогось компромісу, примирення.

– Якщо говорити про ситуацію сьогодні, яким може бути компроміс між тими, хто підтримує Московський патріархат, Київський і Автокефальну церкву?

– У нашого суспільства діагноз зараз, як один старенький батюшка сказав: "Тєлєвізіра обсмотрєлісь". Наприклад, ніде ж не сказано, що Філарета і Макарія (предстоятелі УПЦ КП і УАПЦ, – ред.) не визнає жодна церква світу. Навіть патріарх Вселенський і Константинопольський Варфоломій, говорячи про об'єднавчий якийсь Собор в Україні, заявив, що він повинен проходити без Філарета і Макарія, щоб вони не вплинули своїми особистостями на Собор. Ніхто ж не каже в ЗМІ, що з 1992 року ці церкви були неканонічними, а їхні таїнства недійсними: причастя, сповіді, відспівування, хрещення, вінчання. Чи готові вони будуть навіть при визнання канонічності звернутися до своїх шанувальників, що, мовляв, вибачте, брати, ми 27 років вам брехали, просто роль грали священиків.

– Синод Вселенського патріархату вирішив, що Київська митрополія була неправомірно підпорядкована РПЦ.

– Є історичний документ 1686 року, який підпорядковує Київську митрополію Московському патріархату. На цей момент вона містила в собі кілька областей сучасної України. Херсонська, Одеська, Харківська, Луганська, Донецька не входили в Київську митрополію. Закарпаття перебувало під юрисдикцією Сербського патріархату до 1945 року. Буковина була територією Румунського патріархату. Відповідно, питання: на яку канонічну територію претендує нинішній Константинополь?

У 1988 році ми відсвяткували тисячоліття Хрещення Русі. Зовсім нещодавно патріарх Варфоломій служив з нині покійним патріархом Алексієм на Володимирській гірці в Києві і той поминав його, як патріарха Московського і всієї Русі, без жодної претензії на Київську митрополію. І так було 330 років. І раптом тепер вирішив патріарх Константинопольський, що він є нам Матір'ю-Церквою.

Чому за свою канонічну територію патріарх Константинопольський не заступався в радянський час, коли розстрілювали духовенство, закривали і руйнували храми, рубали сокирами ікони? Чому Мати не згадала свою дочку в ті моменти? Я сюди прийшов у 1993 році на руїни, ми по корпусу відбивали монастир, на Покровському храмі дерева росли, з Успенського собору ми вивезли 2,6 тисяч тонн сміття, Нікольський храм на Святій Скелі вважався аварійним пам'ятником архітектури. Константинопольський патріархат про нас жодного разу не згадав.

Мало того, вже чотири з гаком роки йде війна на Донбасі – нам патріарх Константинопольський пачки вермішелі жодного разу не прислав, нашим страждаючим людям сюди. У нас в монастирі в період 2014-2015 років при населенні містечка Святогірська в 3,5 тисячі було тридцять тисяч біженців. З них тисяча в монастирі проживала, три-п'ять тисяч в день ми годували.

В монастирі було 470 дітей. Усі єпархії канонічної УПЦ нам допомагали як одна сім'я, з Волині картоплю везли, з Рівненщини, Вінниці, Буковини, Одеси, Дніпропетровська. Люди знали, що тут біженці, що вони потребують. За весь цей час ні Київський патріархат в особі Філарета нам хліба не прислав, ні патріарх Константинопольський про нас не згадав, пачки вермішелі не надіслав дітям, які тут у нас жили. Де ж була тоді Церква-Мати?

І раптом, коли виникли певні політичні умови, коли можна якісь свої права покачати, намалювалася Церква-Матір. Перепрошую, а в чому її материнство? В захопленні наших монастирів і парафій, які, як він каже, тепер будуть його, а не УПЦ? Нас обзивають з високих трибун російською церквою. По-перше, її не існує. Є Руська православна церква з часів князя Володимира.

Нам кажуть: "Беріть валізи і їдьте в Росію!". Вибачте, у мене братія в монастирі живе, п'ятнадцять чоловік з Чернівецької області, є брати з Житомирської, Чернігівської, Сумської, Дніпропетровської, Львівської області. Я можу перерахувати всі регіони України, які складають братію нашої обителі, і раптом нам кажуть: "Беріть валізи і їдьте в Москву".

Добре, ми сьогодні поїхали. Що у нас кинуться в ченці постригаться сучасні політики, щоб заселити нашу обитель? Або вони просто виженуть нас і розграбують монастир як у 1917 році? Не думаю, що і у Константинопольського патріарха набереться стільки ченців. У нас близько п'яти тисяч ченців живе в монастирях в Україні, які належать канонічній УПЦ на чолі з митрополитом Онуфрієм. Вважайте, у нас 250 монастирів. Вони ким їх збираються заселяти, якщо вручають нам валізи і відправляють кудись?

Ми знаходимося в союзі з РПЦ. Чому ми повинні туди їхати? Ми на своїй землі живемо, ми її відродили, побудували нові храми і відродили старі. Якщо хто хоче бути Константинопольського патріархату, то я так само можу сказати: "Їдьте в Стамбул!". У ХVII столітті, до 1686 року, коли на території Речі Посполитої Київська митрополія була підпорядкована Константинопольському патріарху, то політики Речі Посполитої називали православних шпигунами турецького султана і радили нам їхати в Туреччину. Історія не повторюється?

Ми тут як одна сім'я живемо в Україні. Нас звинувачують в нелюбові до своєї вітчизни. Ми з братією за 26 років існування обителі побудували і відреставрували більше двадцяти храмів, приймали біженців, відремонтували дві загальноосвітні школи. Є монастирі, які містять будинки престарілих, сирітські будинки. Що наші 17-18-річні "диванні патріоти", які кричать про любов до батьківщини, зробили для нього?

– Звідки взялися чутки про терористів на території Лаври, і наскільки вони правдиві?

– Це почалося все у 2014 році. У чому нас тільки не звинувачували. Говорили, що я – полковник ФСБ. Мою фотографію у кітелі полковника друкували. А я ходжу без охорони і з вами зустрічаюся без охорони. Невже у нас таке СБУ дурне, що за 4,5 роки вони мене не розсекретили як полковника ФСБ?

Говорили, що тут у братії переодягнені російські спецназівці. Так, у мене особливі спецназівці: отець Селафіїл, 96 років, отець Каріон, 85 років, отець Трифон лежить паралізований, за ним братія доглядає – одні спецназівці в монастирі. Потім говорили, що ми багатства Януковича тут приховуємо, навіть якась передача про екстрасенсів була, вони там кажуть: бачу тут у печерах приховано, але приховали так, що вже ніхто не знайде. Безглуздя всіляке.

Потім генерал-майор Гордійчук, герой України говорить, що у нього записані телефонні розмови в 2014 році чеченців-бойовиків, які переховувалися в печерах Святогірської лаври. У нас і в 2014, і в 2015 році печери для доступу народу, паломників і туристів були відкриті. Якщо ти знав, що тут бойовики, то чому не поставив до відома силові структури і не накрили ви їх тут в монастирі? Алла Мазур (ведуча ТСН каналу 1+1, – ред.) говорила, що у нас снайпери на дзвіниці сидять, що вигнали всіх паломників і ченців з монастиря, і заселили бойовиками, терористами. На цей фейк є відповідь не тільки наша, але й Святогірської адміністрації та депутатського корпусу.

– Ймовірно, підозри з'явилися через вашу козачу охорону. Адже на боці бойовиків досі воюють козаки. Хто ці люди, звідки вони взялися?

– У Києво-Печерській лаврі теж є така охорона. Наші козаки – це місцеве населення з Святогорська. Отаман нашого козачого полку – це фельдшер швидкої допомоги Віталій Володимирович. Він тут з самого початку, як монастир відкрився. У 90-х було модно козачі організації засновувати, але оскільки вони були як безпритульні, то почали ближче до лаврі ліпитися, адже козацтво завжди було православним.

Ось вони у нас з тих пір. Охороняють територію, патрулюють. Тут немає п'ятиметрових стін. Заодно і хлопці не безпритульні, ми їх годуємо, утримуємо. В основному хлопці з навколишніх сіл, які тут жили і живуть, прописка відповідна, українські паспорти. Не знаю, що там було, але у нас хлопці були і залишаються на території України, в політичні справи не лізуть, займаються своєю справою. Щоб підозрювати людей у чомусь, потрібно мати факти злочинів. За будь-якого нашого козака я можу відзвітувати.

– Колишній мер Слов'янська Неля Штепа у суді давала свідчення, що на території Святогорської лаври знаходиться 250 козаків, які готові до збройного конфлікту.

– Вона взагалі людина своєрідна. Варто згадати, як на День міста вона в'їхала в Слов'янськ на білому коні в костюмі Катерини II. Не збираюся відповідати за її хворі фантазії. Ви думаєте, що на мене СБУ не завели б справу, якби це дійсно було фактом? Якщо на Нелю Штепу завели, і саджали її, то на мене тим більше завели б. Нехай пред'являть факти, що у мене тут було 250 козаків. Є тільки місцеві козаки, зараз чоловік двадцять з чимось. Звідки 250? Я стільки не прокормлю.

– Ігор Стрєлков, він же Гіркин, теж розповідав про бойовиків у Лаврі.

– Теж людина з хворою фантазією. Сидить і заявляє, що його охороняли ієромонахи Святогірського монастиря. А чого не митрополити? Так здався він мені, охороняти його, зайнятися більше нічим. Я свою братію за списком можу перевірити і сказати, де хто був, і якого числа. Охорони у Стрєлкова з ченців не було – це 120 відсотків. Людина з хворою фантазією. Покрутився тут, попіарився, а сидить тепер десь у Москві і розповідає, який він герой. Якщо герой, то чого ти не тут?

– Служба безпеки України 13 червня цього року у вас в Лаврі затримала людину, яку підозрюють у тероризмі.

– Вам його показати? Можу зараз запросити, він тут при храмі. Це – фейк. Вони за ним ходили: "Ну зізнайся, ну підпиши, що ти був там". Він відмовився, найняв собі адвоката, так вони взагалі від нього відстали. Людина інвалід по зору, а вони його розкрутили, як бойовика-терориста. Він не у козаків був, а робочим, сам родом із Слов'янська. Зараз сам виховує 12-річного сина. Сусід заступника начальника міліції. Прийшов до нас Лавру, свічечки поправляє, що ще доручиш людині з таким зором. Коли до нас президент приїжджав, Петро Порошенко, він у цей час у храмі чергував.

– Коли до вас приїжджав президент? У перший його візит після інавгурації була нібито історія, що в Лавру Порошенка не пустили.

– Ніхто його не не пускав. У Святогірську ніхто не знав про його приїзд, він на тій стороні річки став, дав інтерв'ю і сказав, що в Лавру зайде при зручному випадку, коли не буде у військовій формі. Ми ввечері тільки дізналися з новин, що у нас в Святогірську був президент. Потім він вже приїжджав офіційно рік чи півтора тому. Зайшов у храм, поставив свічки. Мене в цей момент не було в обителі, його зустрічав і проводжав в храмі отець благочинний. Я і в Києві з них готовий був зустрітися, ось тільки повернувся.

– Вас зачепили переміщення фронту, можливо, хтось із військових або бойовиків намагався квартироваться в Лаврі?

– Ні, ніхто і не планував. Тим більше, що бойовиків в Святогірську взагалі ніколи не було. Одна з причин це тридцять тисяч біженців у місті. Люди кинулися під захист Божої Матері, сподіваючись, що тут їх не чіпатимуть. У монастирі жила найбільш соціально незахищена група. Коли було загострення під Дебальцеве, взимку приїжджали біженці в шльопанцях на босу ногу, в одних халатах. Всі з документами, їх перевіряли.

– Ви в армії служили...

– Служив у Горьківській області, Нижегородська тепер, сержантом був в артилерійській частині з 1986 по 1988 рік.

– Тобто розумієте, що тут у вас стратегічна висота, де пам'ятник Артему. Для будь-якої сторони зайняти її – це взяти контроль над великою зоною. Чи були такі спроби?

– З того боку спроб ніяких не було. Українські військові і зараз у нас тут недалеко знаходяться. На екскурсії і служби приходили, заступник міністра оборони приїжджав помолитися.

– Чи отримували ви особисто запрошення від Адміністрації президента приїхати на зустріч в Український дім, а не в Києво-Печерську лавру?

– Десь у четвер (8 листопада, – ред.) було перше запрошення від митрополита Онуфрія на Собор і зустріч з президентом, яка відбудеться в 45 корпусі Києво-Печерської лаври. Потім вже в неділю (11 листопада, – ред.) прийшов лист від Адміністрації президента, що зустріч відбудеться в Українському домі. Ми давали присягу своєму предстоятелю, бо зібралися в лаврі, чекали в 45 корпусі. В оточенні президента знайшлися ті, хто відмовив його їхати в Печерську лавру. Архієреї наполягли, що не хочуть зустрічатися в Українському домі з тієї хоч би причини, що це в минулому музей Леніна. Блаженніший особисто при нас подзвонив президенту, але його відрадили їхати в лавру.

Ми готові до зустрічі, готові знову приїхати, але якщо йде вирішення церковних питань, то зустріч повинна бути на церковній території. Сам президент неодноразово їздив на Фанар у Стамбул, депутати Верховної ради їздили на переговори до Грузинського патріарха та інших предстоятелів помісних церков, то чому б не приїхати в Києво-Печерську лавру? Ми звідусіль з'їхалися з усієї України. Владика Лазар з Криму, владика Агафангел з Одеси, владика Іриней з Дніпра, з Закарпаття. Всього було 83 архієрея з 90. Один був у відрядженні, один після операції і в лікарні. З невідомих причин не було тільки Олександра Драбинка.

– Кажуть, що як мінімум три архієрея були в цей час в Українському домі.

– Вони потім до президента поїхали, після Собору. Олександр Драбинко, владика Симеон і владика Філарет Генічеський. А так ми всі були з митрополитом Онуфрієм.

– Президент збирався вас переконати приєднатися до процесу об'єднання православних церков у Єдину помісну церкву. Але рішення Собору було однозначним: припинення євхаристичного спілкування зі Вселенським патріархом і відмова від участі в об'єднанні. Який сенс тоді ще раз зустрічатися, якщо ви вже все сказали?

– Рішення Собору було в 16:00, а на 14:00 ми чекали зустрічі з президентом, який так і не приїхав. Він хотів почути щось від нас, а ми щось від нього. Ми не знаємо, про що він хотів з нами говорити. Ми хотіли показати свою єдність, що ми єдині у своїй думці і розумінні: 83 архієрея, 250 монастирів, 12 тисяч парафій по всій Україні. Всеукраїнський хресний хід цю єдність показав, незважаючи на всі перешкоди. Ми хотіли б запитати у президента, чому поширюється наклепницька інформація про церкви, чому образи звучать з трибуни Верховної ради, чому він заявив, щоб ми їхали до Росії.

– Митрополита Вінницького і Барського Симеона називають одним з претендентів на місце глави Єдиної помісної церкви. Він не проголосував за рішення Собору, утримався. Може він потрапити під санкції Московського патріархату?

– Він висловлював свою думку вже давно. За цей час ніхто його не відлучав і навіть не позбавляв кафедри, він як був, так і залишається Вінницьким митрополитом. Я не бачу якихось репресій по відношенню до нього. Він відкрито висловлював свою думку і на Архієрейському соборі. Але це його думка, яку не поділяють православні в його ж Вінницькій єпархії.

– Якщо він і інші архієреї візьмуть участь в об'єднавчому Соборі, кажуть, що таких вже нібито тринадцять, що з ними буде з точки зору церковного права?

– Якщо вони порушать певні канони, то, як архієреї можуть за це відповідати по канонічному праву. Ви називаєте Собором те, що собором не є. Уявіть, хто на нього приїде. Кілька людей припустимо, яких ви назвали. Далі приїдуть ті, хто не вважається ні архієреями, ні священиками для всього вселенського православ'я. Київський патріархат і Українська автокефальна церква не визнаються жодною православною церквою у світі.

– Вселенський патріарх зняв з Філарета і Макарія анафему, і вони понизили себе на посаді, ставши митрополитами.

– Задам вам питання: патріарх Вселенський з ними вже служив літургію? Ні, не служив. На святу гору Афон вони не поїхали послужити. З патріархами Грузинським і Сербським та іншими вони теж не служили.

– Ви зараз називаєте патріархії, які споконвічно близькі до РПЦ.

– Вони підтримують канонічну сторону. Александрія – охоплює всю Африку, назвати їх москалями було б занадто, як і Антіохію. Чеська, Польська, Кіпрська, Єрусалимська Церкви також заявляють про свою незгоду з Константинопольським патріархом.

Є правила дорожнього руху. Кажуть, вони написані кров'ю. Їх дотримання гарантує життя тобі і тим, хто поруч їде. Те ж саме в церкві, є певні правила життя церкви, порушення яких є для неї згубним. Ти ж на футбол не підеш, якщо там грають не за правилами: 22 гравці, кожному дали по м'ячу, і вони з ними бігають – хто піде такий футбол дивитися? Якщо у церкви немає правил, то вона вже не буде церквою. Якщо кожен буде робити, як хоче – це не буде вже церквою, це буде самочинним зборищем. Цей Собор теж буде самочинним зборищем тому, що буде складатися з тих, хто порушив правила церковні.

Всі знають притчу про блудного сина, в результаті він прийшов до батька з покаянням і той його пробачив. Уявіть такий розвиток притчі в особі того ж Філарета: блудний син приходить не до батька з покаянням, а до сусіда і каже: "Я там перед батьком нагрішив, перед братом і родиною своєю, не хочу до нього йти каятися, щоб моя гідність применшувалася, я до тебе прийшов, ти мене визнай". І ось він оселяється у сусіда і починає поливати брудом свого батька, своїх родичів. Приблизно така ситуація, коли Філарет замість того, щоб принести покаяння в РПЦ йде до Константинопольського патріарха, щоб виправдати своє беззаконня. Не можна так робити, де нагрішив, там і кайся.

Менше року тому у нас був Архієрейський Собор РПЦ, куди Євстратій Зоря на подив нам привіз лист від Філарета. Блаженніший сказав: "Ми стільки років молилися про це возз'єднання, якщо людина зробила крок назустріч, давайте і ми зробимо". Була створена комісія для подальшого примирення. Але буквально через день від цього листа відхрестилися і нас же звинуватили, що ми їх не прийняли.

– Тоді російські медіа перекрутили новину, написали, що Філарет покаявся перед РПЦ. Він же говорив про примирення.

– А може бути примирення без покаяння? Коли чоловік пішов з нашої церкви і хоче повернутися, мусить же він сказати "вибачте". Адже є за що вибачатися, храми захоплювалися, священиків били, миряни і парафіяни. Ми хоч один храм у Філарета захопили? Жодного прикладу не можна навести.

– Давайте на цю ситуацію ширше подивимося. Кому вигідно створення картинки релігійної ворожнечі в Україні?

– З 1992 року у нас існує Київський і Московський патріархат. Якоюсь мірою всі розподілилися, хто куди. Тема автокефалії послужила причиною розколу українського православ'я. При "незалікованому" розколі знову піднімають тему автокефалії, яка ще більше посилить цей розкол, тим більше що ми на територію України допускаємо ще одну церкву – Константинопольський патріархат. Це вигідно явно не нашій церкві. Українська православна церква існує тут з часів князя Володимира. Для мене церква – це не ритуальне бюро, що сьогодні назвали "Віра", завтра "Надія" або "Безнадія". Що зміниться в таїнствах, силі Божій, якщо мене змушують вступати в нову формацію, та ще й об'єднатися з розкольниками, які не хочуть каятися і визнавати свою провину? Я не хочу з ними бути.

– Часто парафіяни УПЦ МП просять своїх священиків не поминати патріарха Кирила при молитві. Вважають, що він підтримує бойовиків. Кажуть також, що кожна свічка, куплена у Московського патріархату – це куля, випущена по українському солдатові на Донбасі...

– І кожна цукерка з липецької фабрики "Рошен", так теж можна сказати. Зараз не радянський час, коли по телевізору було дві програми, зараз – інтернет. Патріарх особа офіційна, публічна. Кожну його дію, поїздку, слово можна відстежити. Наведіть приклад проповіді, спрямованої на агресію проти України.

Другий момент, наведу слова матінки з-під Почаєва. Завівся у неї один співочий на криласі і постійно запитує: "Чого ви патріарха Московського поминаєте?" І вона терпіла-терпіла і не витримала: "Ти Євангеліє, каже, читав? Є там слова "молитеся за вороги ваші". Якщо не можеш за нього молитися як за патріарха, молися за ворога, стій і не булькай".

Папа Римський навіть каже, що в Україні йде громадянська війна. Однозначно, є якісь добровольці з Росії, які борються за "ДНР". Але такі ж б'ються і на стороні України. У комп'ютерах звикли своїх сидіти, реальність переплутали, так вони приїхали сюди в стрілялки грати. Ви можете навести факт введення сюди російських військ?

– Так, можу.

– Ну, в Криму, так. Можливість введення цих військ була після того, як Крим проголосував.

– Послухайте, ну "зелені чоловічки" раніше ж з'явилися.

– Так вони там і були на базі Чорноморського флоту.

– На початку анексії в Крим перекинули значне підкріплення вертольотами. Російські військові зайняли стратегічні точки.

– Тоді у мене питання, скільки людей загинуло у військовому конфлікті через введення російських військ у Крим? До мене приїжджають депутати Верховної ради, особливо перед виборами сильно богомольными стають, приїхали і кажуть: "Як ви ставитеся до того, що Росія захопила Крим?". Чому ви питаєте? Я в Криму не живу.

По-друге, всі парафії Криму, всі єпархії вважаються канонічною територією Української православної церкви. Під час служби, як і у нас, поминається патріарх Кирил і Блаженніший Митрополит Онуфрій, Київський та всієї України. На території "ДНР" і "ЛНР" точно так само. Ми зберігаємо територію України в єдності.

А ось військові частини, аеропорти, підприємства, бази відпочинку та інше хто здав? Це голові Верховної ради хочеться задати питання: чому ви все це віддали? Ми, церква, як були, так і є, УПЦ та на території Криму в тому числі. Патріарх Московський донині шанує Крим як канонічну територію УПЦ, очолювану митрополитом Онуфрієм. Так це нас звинувачувати у зраді, або того, хто здав Крим?

– Ви як громадянин особисто, як ставитеся до окупації Криму та частини Донбасу?

– За останній столітній період скільки разів змінювалися кордони не те, що України, а того ж Радянського союзу. В тому числі і Крим ми знаємо, як став українським. Микита Сергійович Хрущов подарував. Крим був частиною Римської, а потім Візантійської імперії, князівства Феодоро. З ХІV століття кримські татари туди зайшли, в XVIII столітті Катерина II приєднала Крим до Російської імперії. Так чий він?

– У вас є відповідь на це питання?

– Так. Чий Крим нехай вирішує народ Криму, у нього і питайте. Всі люди, які там живуть. В моєму церковному розумінні це досі канонічна територія УПЦ.

– Як бути з "Л/ДНР"?

– Точно так само, нехай вирішують люди, які там живуть. Я живу на території України. Наш владика Іларіон досі має титул Донецький і Маріупольський. Його єпархія займає територію України і так званої "ДНР". Він живе в Донецьку, а сюди приїжджає і служить по всіх парафіях. Їздить через блокпости, вже всі звикли, що батюшки служать на парафіях з обох сторін. Церковні люди не розділялися. Владика Митрофан – Горлівський і Слов'янський. Служить і там, і там.

Цікавий момент був у Шотландії, там провели референдум, щоб відокремитися від Великобританії. Англійці вийшли з плакатами на вулиці: "Шотландці, ми вас любимо, не йдіть від нас". Шотландія по сьогоднішній день нікуди не пішла. Якби з такими плакатами виходили на майдани, а не з погрозами і звинуваченнями, досі вся Україна була б єдина і цілісна.

– Як, по вашому, можна зараз припинити конфлікт і відновити Україну в її державних кордонах?

– Людськими потугами війну зараз не зупинити, потрібно щоб Господь почув наші молитви. Мене питають: чому Господь Донбас покарав? Чому тільки Донбас, а що на Волинь труни не йдуть, матері з розуму не сходять на похороні?

Ви, може, в Києві живете, а я перебуваю в Донецькій області на території України з самого початку конфлікту. За вказівкою Турчинова сюди прийшли війська і почали бомбити Слов'янськ, говорили, що це Росія бомбардує. Я бачив українські гаубиці, "Урагани", стріляли по Слов'янську. Депутати Верховної ради кажуть: "Ви говорите неправду. То були переодягнені росіяни". Я свою "неправду" скажу і на Страшному Суді.

Щоб поїхати служити в селі Долина і Адамівка я чотири блокпоста українських проходив, мене просили виходити з машини і рясу розсовувати, показуючи, що там нічого немає. Я в Адамовці служив у 2014 році всеношну, то "Урагани" виїхали поруч з церквою і стріляли по Слов'янську, народ стояв і плакав ридма. Летять ракети, а там через тридцять секунд лунає "ба-ба-ба-ба-бах".

До мене сюди приїжджали біженці: діти перестали розмовляти після обстрілу, коли тут 470 дітей було, влітку почалася гроза, вони думали, що обстріл і крик піднявся на весь корпус такий, що волосся дибки вставало. Батюшки наші не залишили Слов'янськ, і кожен день службу здійснювали. Під Карачуном церква Божої Матері. Там батько Тихон служив, йому 24 роки. Хор лежачи Херувимську співав, тому що обстріл був, осколки в храмі летіли. Парафіянка вискочила з церкви додому бігти, їй на паперті голову відірвало. Це було, на жаль, при обстрілі міста нашими українськими військами.

– Тобто, з того боку не стріляють?

– Тепер, коли конфлікт дійшов вже до такої міри, то йдуть обстріл з двох сторін. А розпочався він зі Слов'янська, з волі Турчинова, влітку 2014 року. Ми тут надивилися всякого, і нам під колеса стріляли, коли я їхав служити. Ми не втекли, брали біженців, не залишили Україну, і ми після цього не та церква.

– Якщо процес надання томосу закінчиться, і громади вирішать перейти в Єдину помісну церкву, що ви будете робити?

– Ми були і залишаємося зі своєю церквою і зі своїм народом. У нас війна духовна ніколи й не припинялася. Сподіватися на свої фізичні сили для захисту ми не зможемо. Може Господь попустить, як в 1917 році, коли держава всією своєю машиною на церкву обрушилася. Незважаючи на це, церква вистояла, хоча багато в Царство Небесне вирушили. Як Бог дасть, так і буде, чого загадувати наперед.

– Якщо томос буде все ж надано, чим це загрожує світовому православ'ю?

– Ми як були, так і залишаємося в своїх канонічних рамках і своєму статусі. Нехай переживають ті, хто хочуть створити якусь нову формацію. Константинопольський патріарх нехай теж стежить за реакцією помісних церков. В даний час непоміновєніє (незгадування) і розрив євхаристійного спілкування – це не остаточний розрив.

На такі заходи ми йдемо, бажаючи звернути увагу вселенського православ'я на неканонічні дії. Константинопольський патріарх не є Папою Римським в православ'ї. У нас такого поняття немає, він не є одноосібним вершителем доль і "ізмєнітєлєм" канонів церкви. Це тільки Соборами вирішується.

– Є ж і більш радикальні ідеї, наприклад, відлучити Вселенського патріарха Варфоломія від церкви.

– Такі приклади в історії були. Приміром, Несторій – патріарх Константинопольський. Його єресь "несторіанство" була засуджена на III Вселенському Соборі. Патріархи Константинопольські Йосип II і Митрофан II, прозваний "матеревбивцею", за підтримку унії з Римом були засуджені Олександрійською, Антіохійською та Єрусалимською церквами у XV столітті.

Варфоломій точно такий же патріарх, як і всі патріархи. Він перший по честі, перший на службі стоїть, більше ніяких привілеїв. У нас церква соборна, все вирішується колективно. Він же присвоїв собі право знімати анафему, дарувати автокефалію. Сьогодні Варфоломій загрався у православного Папу, а це порушення канонів церкви.

Мені взагалі дивно, що патріарх Варфоломій почав розглядати звернення про надання автокефалії не церкви української, а Верховної ради і президента. Але ж це звернення підписали уніати, греко-католики, мусульмани, іудеї, протестанти, неоязичники, атеїсти. Це нонсенс, адже канонічна Українська православна церква автокефалії не просила. Навіщо вона нам, у нас, що таїнства зміняться, благодаті додасться? Ми є церквою незалежною та самодостатньою, у нас широка автономія.

Архієреїв ми самі ставимо, у фінансовому відношенні ми незалежні, ми до Москви нічого не платимо, все залишається тут. Ми приймаємо рішення самі і тільки ставимо до відома патріарха. Вихідців з України серед архієреїв, ігуменів та ігумень РПЦ третя частина. Батько Матвій колись казав, що українці – це плем'я левитів в РПЦ, з яких священнослужителів багато виходить.

Спілкувався Владислав Красінський

РБК-Україна