4 грудня Православна Церква святкує велике двунадесяте свято Введення в храм Пресвятої Богородиці.

Сьогодні можна чути голоси християнських інтелектуалів про те, що святий праведний Захарія не міг ввести Діву Марію у Святе святих. І про те, що у часи Старого і Нового Завітів не було так, як описано у Святому Письмі. Що Священні Книги не мають конкретного історичного змісту, а лише образне, метафоричне, дидактично-повчальне значення. І що святий апостол Андрій Первозванний не піднімався на київські пагорби та не благословляв майбутню Святу Русь. Мовляв, це все неможливо.

Але Богу можливо все. І в ірмосі 8-ї пісні канону з Октоїха сказано: «Из пламени преподобным росу источил еси, и праведного жертву водою попалил еси, вся бо твориши Христе, токмо еже хотети, Тя превозносим во вся веки». Дивовижні чудові слова! Тобто Господь для отроків у Вавилонській печі перетворив вогонь на воду і, навпаки, воду перетворив на вогонь, щоб попалити жертву святого пророка Іллі.

І Діва Марія народила Богонемовля Христа і після Різдва Христового залишилася Дівою. Як це може бути? Земним розумом – ніяк. Але це було. І стало наріжним каменем нашої віри. І старозавітний інтелектуал праведний Симеон Богоприімець не повірив і вже підняв руку зі скребком, щоб виправити слово «Діва» на слово «дружина». І святий Ангел Божий зупинив руку. І праведник одержав єпітимію від Бога: Довгожительство за свою невіру. Поки не побачить саме ТУ ДІВУ і ТОГО БОГОМОЛОДЕНЦЯ.

І Воскресіння Христове – це Чудо із чудес, Свято свят і Торжество торжеств. Як за земними мірками мертвий міг воскреснути? Ніяк. Але ж Христос Воскрес! І крізь замкнені двері пройшов Своїм Тілом. І рана в Нього в грудях була несумісна з життям, у чому переконався святий апостол Фома. Але ж Він ЖИВИЙ!

І Сам сказав про Святе Письмо: «Бо істинно говорю вам: доки не мине небо і земля, жодна йота або жодна риса не мине з закону, доки не виповниться все» (Мф. 5:18). Йота, тобто найменша буква Писання, виповниться! Все, вся Біблія виповниться!

Критичне мислення – це дуже добре, потрібно і важливо, але до певної межі. Людському мисленню є межа. І вона покладена Самим Богом. За цією межею є велика таємниця Божественного Троїчного буття. І не варто у неї вторгатися. Таємниця назавжди повинна залишитися таємницею, яка виточує нам Спасіння, як мед, як росу животодавчу.

А що нам робити? Господь відповідає і на це запитання: «Ісус, покликавши дитя, поставив його серед них і сказав: істинно кажу вам, якщо не навернетеся і не будете як діти, не увійдете в Царство Небесне» (Мф. 18:2, 3). Перед цією таємницею треба з Божою допомогою смиритися. Усередині себе треба мати в душі таку дитину, яка вірить, що маленька трирічна Діва піднімається високими сходами Єрусалимського храму, де несподівано для всіх керований благодаттю Святого Духа, праведний Захарія вводить Її у Святе святих. А разом з Нею вводить і тебе – теж смиренного, тобто такого, що потребує Небесного Отця.

Пресвята Богородице, спаси нас!

Протоієрей Андрій Чиженко