Зараз у дуже багатьох людей нерідкі вигуки: «Скільки ж це ще триватиме?», «Коли ж нарешті все це скінчиться?», «Скільки нам ще терпіти?». Але до терпіння ці емоційні фрази навряд чи стосуються.

Погодьтеся, адже якби ми достеменно знали, коли саме закінчиться те чи інше випробування, то це було б уже не терпіння, а очікування.

У цьому сенсі терпіння є складнішою чеснотою, оскільки справжнє терпіння походить від довіри Господеві, від згоди переносити всі скорботи без умов доти, доки Сам Бог їх припинить.

Покірливе перенесення скорбот ‒ важлива ланка в ланцюзі інших чеснот. Про це говорить апостол Павло: «…Хвалимося і скорботами, знаючи, що від скорботи походить терпіння, від терпіння досвідченість, від досвідченості надія, а надія не осоромлюється, тому що любов Божа вилилася в наші серця Духом Святим, даним нам» (Рим. 5:3–5).

Як бачимо, плодом терпіння має стати досвідченість у духовних справах, а саме терпіння неможливе без скорбот. Це завжди потрібно пам'ятати, коли нам дуже важко.

Також важливо пам'ятати, що без волі Божої з нами нічого не може статися, а всі наші випробування, наскільки тяжкими б не здавались, насправді переносяться, оскільки такими для нас їх зробив Господь.

Але найголовніше, що терпіння багато чого нас вчить. «Терпіння і робить нас угодними Богу і зберігає нас для Бога. Воно стримує гнів, приборкує мову, управляє розумом, зберігає мир…» – пише свт. Кіпріан Карфагенський. І справді, подивіться, як поводяться зараз священики і віруючі, які найбільше страждають від утисків: у їхніх устах молитва і благословення у відповідь на знущання, образи та насильство.

І навпаки, як терпіння, за словами святителя Кіпріана, приборкує пристрасті, так і його відсутність випускає їх на волю.

Тому такі важливі скорботи, така важлива ця сувора школа, адже інакше ми не маємо шансу побороти самих себе, своє свавілля, свої пагані слова, свої емоції.

Приклад зворотного явища – ті, хто переслідує Церкву. Тут ми бачимо зовсім неприборкані пристрасті: гордість, самозадоволення, гнів, лихослів'я, блюзнірство… Це найважливіший барометр, який показує рівень духовного життя.

Тим гірше для гнаних, якщо в глибині душі вони плекають помисли помінятися місцями з гонителями: так само задоволено звеличитися і в свою чергу переслідувати противників. Таке «терпіння», як і бажання помсти, не принесе користі.

І це теж одна з граней терпіння – всі свої образи передати Господеві, оскільки саме Той, Хто сказав: «Мені помста, Я віддам», краще за нас знає, як втішити Своїх дітей і як вчинити з їхніми переслідувачами.

Ми ж продовжимо зі смиренням, терпінням і підтримуючи один одного нести наш хрест.

Записала Наталя Горошкова