Зараз нашим віруючим може здатися, що тільки у нас таке жорстоке і несправедливе переслідування Церкви. Але якщо ми оглянемо більш «благополучні» країни, то побачимо, можливо, ще більші гоніння на християнство, хоч і не такі явні.

Так, у деяких навчальних закладах Європи та Америки викладачам рекомендується утриматися від вживання слово «Різдво» під час різдвяних свят, оскільки слово це «надто християнсько-центрично», а це, на думку укладачів таких рекомендацій, «неінклюзивно» і може образити представників інших релігій чи атеїстів. Подібні ж рекомендації пропонувала і Єврокомісія в якості кампанії «боротьби з дискримінацією». Можна згадати також, як із деяких церков у Європі прибирають хрести з тієї ж причини: щоб не ображати іновірців.

Таких фактів надто багато, щоб заплющувати на них очі. Їх усе поєднує одне: незрозуміла раціональна ненависть саме до християнства. Адже до інших релігій подібні вимоги рідко висувають, якщо висувають взагалі. Адже ніхто не вимагає закрити мечеть, щоб вона не ображала немусульман, ‒ таке навіть уявити важко. Вочевидь, за нашого часу лише християнство поставлено у ролі джерела ненависті.

І це дуже нагадує ставлення до Української Православної Церкви у нашій країні. Адже тепер не можна назвати розкол розколом, а єресь єрессю без ризику потрапити під суд за образу, тоді як віруючі та духовенство Української Православної Церкви регулярно і безкарно шельмуються в пресі і піддаються наймерзеннішим приниженням.

І тут, і там бачимо подвійні стандарти. І тут і там заборони і рекомендації тих, хто владує, абсолютно незрозумілі з погляду здорового глузду.
А пояснення тут досить просте. Це відступ від Істини, передбачений пророками і апостолами, який має наступити безпосередньо перед кінцем земного світу: «…Бо день той не прийде, доки не прийде насамперед відступ…» (2 Фес. 2:3).

Зверніть увагу: адже навіть консервативні політики, які нині виступають проти шаленої ліворадикальної повістки, завжди говорять про абстрактні «традиційні цінності», але майже ніколи не згадують про Бога та Його заповіді.

Однак суспільство, яке добровільно відмовилося від Бога, саме того не розуміючи, виявляється у владі диявола: третього шляху просто немає. Як не виступай за традиційні цінності, але якщо обірваний зв'язок з Джерелом цих цінностей, всі ці виступи не приведуть до гармонії суспільства.

Тому дуже важливо не тішитись обіцянками занепалого світу. Він завжди був і буде ворожий до Церкви Христової, прямо чи завуальовано. На жаль, такою є реальність і нашого часу, і всіх часів.

І все ж віруючі не повинні зневірятися. Ми покликані свідчити про Істину і дотримуватись Господніх заповідей у будь-які часи: хоч у перші, хоч у останні, хоч у час благоденства, хоч у час гонінь – і тоді Господь буде з нами, а ми з Ним.

Записала Наталя Горошкова