Цієї неділі ми згадували зцілення Спасителем розслабленого, і зазвичай це привід поговорити про нашу духовну розслабленість і шляхи її зцілення.

Але у разі духовної розслабленості є один підступний момент: така розслабленість часом маскується під бурхливу діяльність.

Людина в очах інших може виглядати цілком респектабельно – займатися благодійністю, боротися за чистоту Церкви (як вона це розуміє), писати «правильні» тексти і т. ін. Але що в душі у цієї людини знає тільки вона сама і Бог. А в душі можуть бути приховані величезні проблеми: гординя, зарозумілість, злість, ненависть, дратівливість та зневіра.

Це буває не так рідко, як здається. І вся бурхлива громадська діяльність може, хоч як це не парадоксально, приховувати величезний недолік духовності. Навіть більше – така діяльність саме тому така активна, що людина не задоволена станом своєї душі, своїми стосунками з Богом і ближніми, що намагається піти в якусь «правильну» чи «богоугодну» роботу, щоб заглушити це почуття жорстокої порожнечі всередині самої себе.

На очах – діяльний християнин, а всередині – нещасна, змучена пристрастями людина.

Цей вид духовної розслабленості тим небезпечніший, що іноді неочевидний навіть для того, хто страждає. «Ну я ж творю добрі справи», – скаже така людина, «а віра без діл мертва, отже, я так висловлюю свою віру». Але слова Святого Письма про мертву віру без добрих справ можна прочитати і навпаки: справи без віри мертві.

Добрі або погані справи визначаються не лише тим, що це за справи формально, а й тим, з якою метою і яким настроєм вони творяться. Якщо людина надмірно пишається своїми вчинками, принижує тих, хто зайнятий іншими видами благочестя, її душі від скоєння таких справ користі нічого очікувати. Так само справи не можуть бути до кінця добрими, якщо людина творить їх заради далеких незнайомих людей, але водночас ненавидить і щодня гнітить своїх близьких.

Ось і здається, що людина дуже благочестива, а насправді вона лише приховує за зовнішньою гарною обгорткою досить непривабливу суть.

Про подібне говорив Спаситель на адресу фарисеїв: «Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що уподібнюєтеся до пофарбованих трун, що зовні здаються гарними, а всередині сповнені кісток мертвих і всякої нечистоти…» (Мф. 23:27).

Людині, яка усвідомлює свою слабкість, завжди простіше звернутися до Христа, ніж тому, хто ховається від Господа і себе за благочестивою зовнішністю. Потрібно бути чесними перед собою, старанніше стежити за поривами своєї душі і смиренно закликати Господа на допомогу. Тільки так можна позбутися духовної розслабленості.

Записала Наталя Горошкова