Звернення Управляючого справами Української Православної Церкви митрополита Антонія (Паканича).

Дорогі брати та сестри!

Вже три тижні у нашій країні триває війна. Руйнюються дома, мільйони жінок із дітьми змушені залишати чоловіків та шукати порятунку на чужині, в інших країнах.

Більшість із тих, хто зазнає жахів війни, – вірні Українській Православній Церкви.

Церква поділяє біль свого народу і страждає разом із ним.
На жаль, бойові дії на території України спричинили численні руйнування Божих храмів.

На сході, півдні, півночі та центрі країни Українська Православна Церква частково або повністю втратила понад 30 храмів. І ця цифра може значно зрости, оскільки з багатьма містами ми не маємо зв'язку.

Внаслідок обстрілу руйнуються як сільські храми, так і кафедральні собори. Віруючі втрачають церкви, де молилося багато поколінь наших предків. Наприклад, у Бориспільській єпархії внаслідок прямого влучення снаряда згорів Свято-Георгіївський храм у селі Загоричі. Це був чудовий дерев'яний храм ХІХ століття, який вистояв навіть під час Другої світової війни. Проте минулого тижня на його місці залишилося лише згарище.

Можливо, хтось заперечить: «Про що ви говорите? Люди гинуть, а ви про свої храми». Справді, війна не щадить нікого та ніщо. Гинуть мирні люди, дорослі та діти, наші співвітчизники і на Київщині, і у Харкові, Донецьку, Маріуполі, Сєверодонецьку, Ізюмі, Рівному. Здається, вже немає такого регіону в Україні, де немає жертв.

Руйнується інфраструктура, будинки, пам'ятки історії та архітектури. Все це пожирає війна. Але храм – це не просто будівля, це місце особливої ​​присутності Бога. Місце, де християни з'єднуються з Ним у Таїнстві Причастя. Храм одночасно знаходиться і у світі, і над світом. У ньому ми повинні почуватися абсолютно захищеними. Більшість храмів Української Православної Церкви від початку бойових дій надають притулок мирним громадянам. Люди ховалися та ховаються там під час обстрілів. А багато хто з тих, хто через війну втратив своє житло, знайшли в храмах другий будинок.

Тому неприпустимо використовувати храми як військові цілі. Розумію, що на війні трапляються помилки. Але не такої кількості.

Закликаю всіх, від кого це залежить, припинити обстріл православних храмів. І, зрештою, припинити цю жахливу війну.