У непроглядній темряві безвиході, світлом надії просяяла блага звістка про прихід у світ Христа Спасителя. І небо опустилося на землю і світ завмер в очікуванні дива, наповнившись прекрасним сяйвом.

Сьогодні темрява знову затьмарює розум людей і вони вступають у боротьбу із Самим Богом. Нічого безрозсудніше бути не може, нічого більш саморуйнівного не існує. Бо Бог є джерелом життя.

Християнин завжди сподівається на Бога. І ми віримо, що зло буде переможено, а темрява розвіється, як розсіяна була імла ангельським привітанням: «Радій, Благодатна! Господь із Тобою!».

Християнство – це реалізм. І якщо бути реалістом і тверезо дивитися на події, що відбуваються, то можна побачити, що в житті якісно нічого не змінюється. Храми відбирають, але громади лишаються. Люди – це золото Церкви! І всі ми тільки загартуємось і стаємо міцнішими, зміцнюємося у вірі, проходячи через випробування, захищаючи наші святині.

І як би не намагалися противники Церкви розхитати Її, реальність не змінюється: мільйони людей залишаються вірними чадами своєї Церкви, як залишалися ними під час страшних переслідувань різних епох.

Схилимо ж смиренно наші голови з глибокою вірою перед звісткою, провіщеною Архангелом Пресвятій Діві: «Дух Святий знайде на Тебе, і сила Вишнього осяє Тебе: тим самим і свято, що народжується, наречеться Син Божий». Ці слова почув світ того благословенного дня. Чи почуємо ми їх сьогодні? Це залежить лише від нас. З цих слів почалася найбільша справа спасіння людського роду.

Прославимо ж Пресвяту Діву, Мати Пречистого Господа нашого Ісуса Христа і нашу Заступницю і наслідуватимемо Її святій смиренності. А ангели Господні вже на землі.

Записала Наталя Горошкова