Доводиться часом чути скорботні слова від людей, які втратили будь-яку надію: Господь нас залишив.

Але чи можливо це?

Звернемося до євангельських рядків – єдиного істинного і чистого джерела, яке варте нашої довіри. І з перших пропозицій ми занурюємося в чудовий потік нескінченної любові Бога до людини. Кожне слово пронизане Божественною любов'ю і є серцевим посланням до кожного з нас.

«Любов Божа до нас відкрилося в тому, що Бог послав у світ Єдинородного Сина Свого, щоб ми отримали життя через Нього. У тому любов, що не ми полюбили Бога, але Він полюбив нас і послав Свого Сина на умилостивлення за наші гріхи» (1 Ін. 4: 9–10).

Божа любов безмежна, безмірна, поза часом та межами. Вона не може перейти або зменшитися. Їй немає закінчення та межі. Тому що Господь і є Любов. І любов походить тільки від Бога.

«…Любов від Бога, і кожен, хто любить, народжений від Бога і знає Бога. Хто не любить, той не пізнав Бога, тому що Бог є любов'ю» (1 Ів. 4:7–8).

Преподобний Ніл Синайський говорив, що любов, власне, нічого не має в собі, крім Бога.

Тому, як би не було обтяжливо на душі, треба твердо вірити в те, що Господь не зраджує Своїй любові і любить кожну людину безумовно. Все в нашому житті відбувається за Його благим та милосердним Промислом про нас. І якщо ми смиренно приймемо Його святу волю, то все, що відбувається, стане для нас рятівним.

Ніщо не може віддалити нас від Бога, крім нашого на те бажання. Любов Господня поширюється на весь Всесвіт і на всіх, хто в ньому живе. Вона і є життя.

«Хто відлучить нас від Божої любові: скорбота, чи тіснота, чи гоніння, чи голод, чи нагота, чи небезпека, чи меч?.. Ні смерть, ні життя, ні Ангели, ні Початки, ні Сили, ні справжнє, ні майбутнє ні висота, ні глибина, ні інше якесь створіння не може відлучити нас від любові Божої в Христі Ісусі, Господі нашому» (Рим. 8:35–39).

Записала Наталя Горошкова