Як простий вірянин організував масштабний благодійний проект у Вінницькій єпархії УПЦ і як це змінило його життя.

Біблія навчає нас, що віра в Господа так само проявляється в справах милосердя. Згідно з Євангелієм, щоразу, коли ми надаємо допомогу нужденним, ми допомагаємо Богу. Саме такими принципами керуються віруючі та духовенство Вінницької єпархії Української Православної Церкви, коли відправляють черговий гуманітарний вантаж в Успенську Святогірську Лавру, де з початку бойових дій на Донбасі знайшли притулок тисячі біженців. Про те, як починалася ця робота порталу «Православная Жизнь» розповів ініціатор та організатор гуманітарних рейсів у Донецьку область голова відділу благодійності Вінницької єпархії УПЦ диякон Георгій Толчев.

– Отче Георгію, вже декілька років віруючі Вінницької єпархії збирають гуманітарні вантажі для Святогірської Лаври. Коли і як почалася така допомога з Заходу на Схід нужденним?

– В середині липня поточного року ми відправили вже 23-ю фуру з допомогою. Все розпочалося у 2014 році, коли знайомий розповів мені про свою поїздку в Святогірську Лавру. Вони з братами везли туди борошно, і він побачив, що в монастирі на той час було близько 2000 біженців. Лавра дуже просила допомогти продуктами. Я над цим розмірковував декілька місяців і взимку 2014-го організував у Вінниці перший збір. У нас якраз проходила православна виставка, і ми з дружиною взяли карнавки для пожертв і пішли по виставці збирати на Лавру якісь кошти, щоб оплатити фуру. Таким чином зібрали за 6 днів 10 тисяч гривень, а ще 5 тисяч нам передали люди.

Я також звернувся до протоієрея Миколая Давидовського, настоятеля Хрестовоздвиженського храму, і протоієрея Михаїла Олійника, настоятеля Пантелеімонівського храму, де був тоді паламарем, щоб організувати при цих храмах збір благодійної допомоги від парафіян.

На першу поїздку ми зібрали 7 тонн продуктів і ще 6 тонн необхідних речей. Взяли благословення отця Михаїла і свого духовного отця – нині покійного ієромонаха Серафима (Кулібаби), котрий служив у Немирівському монастирі, і поїхали.

Коли ми почали займатися збором благодійної допомоги для Святогірської Лаври, я покинув роботу, оскільки після побаченого там розумів, що до цієї справи треба докласти набагато більше зусиль. До відвідування Донецької області думав: організуємо поїздку – і все буде добре. Але за 3 дні Лавра роздала людям все, що ми привезли...

– За три дні роздали 13 тонн вантажу?

– Так, адже не тільки Лавра приймала у той час біженців. Прилеглі пансіонати, табори, бази відпочинку також були заповнені людьми, але в них не було продуктів у такій кількості, щоб усіх нагодувати. І як тільки ми привозили продукти, братія відразу дзвонили в пансіонати, де розміщувалися біженці, звідти приїжджали «бусики» і Лавра цю фуру роздавала. Трохи залишала собі, а іншим ділилася з усіма. Ми бачили, як усе, що ми збираємо 2-2,5 місяця, розходиться за 3 дні. І серце просто кров'ю обливалося: я розумів, що треба ще збирати, щоб не залишити людей напризволяще. З Божою допомогою вони знайшли собі тимчасовий притулок, але їм треба і щось їсти.

Ми всі були вражені прикладом митрополита Святогірського Арсенія, намісника Лаври, адже за весь цей час жодній людині, яка звернулася за притулком і захистом в обитель, він не відмовив! Не злякався у важкі часи прихистити цих людей. Ми бачили його безмежну любов до Бога і людей і розуміли, що теж повинні щось зробити – ми зможемо.

– А що зазвичай входить у ваші гуманітарні вантажі для Святогірської Лаври?

– В останній раз, 12 липня, була повна фура, досить багато продуктів і овочів. А взагалі наші вантажі залежать від сезону. Що таке зібрати допомогу влітку? Це майже неможливо, бо старого врожаю вже немає, а нового ще немає, але завдяки нашим фермерам, які протягом багатьох років беруть участь у цьому проекті, ми збираємо повні фури по 19-24 тонни. Є у нас фермери та підприємці, які жертвують кожну поїздку по 3-4 тонни яблук, по 4-5 тонн зерна. Так ми завжди маємо гарний початок збору допомоги. А далі допомагають прості люди, хто чим може: закрутки, крупи, макарони, консерви та інше.

Хочу зауважити, що в зборі гуманітарної допомоги для Святогірської Лаври бере участь не тільки Вінницька єпархія і область. До нас долучаються Прикарпаття, Закарпаття, Черкаси, Хмільник, с. Широка Гребля, с. Уланів, с. Голованівськ Черкаської області, Ірпінь, Київ, Рівненська область, Почаїв, віруючі та священики з інших міст і областей. Хтось постійно допомагає, хтось разово, хтось час від часу. Звичайно, в основному – Вінницька єпархія, але слід знати, що допомагає майже вся Україна. Хто не передає продукти, той дає кошти на машини, які теж треба оплачувати, оскільки вони їдуть на збір допомоги і везуть сам вантаж.

З самого початку я супроводжував майже всі вантажі, але зараз не кожен раз виходить. Тепер я диякон, і в мене є обов'язки на парафії.

– З якими труднощами доводиться стикатися у цих поїздках?

– Раніше було складніше. Ми оформляли багато паперів у єпархії, в міській адміністрації з військових справ, про те, що не веземо нічого небезпечного в своїх вантажах. Блок-пости було досить проблематично проходити. Зараз стало трохи легше: зняли блок-пости на шляху нашого проходження, паперів менше, шлях знайомий вже.

Але найскладнішим у цій справі є для мене – сісти і написати: «Брати і сестри, організуємо гуманітарний вантаж у Святогірську Лавру. Потрібна допомога». Начебто, елементарні речі, але завжди є сумніви, в душі починається боротьба – де ми наразі зберемо усе це? То посуха, то дощі... А тут фермери самі телефонують і кажуть: «Отче Георгію, у чому справа? Чому не збираємо?» На день буває 2-3 таких дзвінка, і ти розумієш, що все вийде, треба включатися в роботу активно.

Важко, хвилююче, але не було такого року, щоби ми не відправили 3-4 фури в Донецьку область, Бог допомагає завжди в нашій справі. Як сказав владика Арсеній: «Лавра потребує допомоги, допоки не скінчиться війна».

– Як проходить збір гуманітарної допомоги?

– Зазвичай оголошення даються в соціальних мережах, православних групах у «Вайбері» та «Фейсбуці», на парафіях. Майже всі храми Вінниці беруть участь. Батюшки оголошують про збір, потім телефонують нам, ми їдемо «бусиком». Тонни 3-4 збираємо тільки в місті.

– Чи доводилося вам спілкуватися з біженцями, які живуть у Святогірській Лаврі? Можливо, до вас надходили особисті прохання від людей?

– Щоразу, коли приїжджаємо, спілкуємося з біженцями, у нас вже багато знайомих, які там живуть на постійній основі. Їхні будинки або знаходяться в епіцентрі бойових дій, або зруйновані. Це літні люди і матері з дітьми. На жаль, державі вони не цікаві, не потрібні. Ми ж не можемо їх покинути. І вони завжди дякують. Завжди. Зі сльозами на очах. Дякують, що ми не забуваємо.

Були й особисті прохання на досить дорогі ліки. У Лаврі жили біженці з цукровим діабетом, епілепсією, іншими важкими захворюваннями. Ліки не з дешевих, потрібні постійно, від них залежить життя хворої людини не менше, ніж від продуктів харчування. Ми привозили інсулін, протисудомні препарати, передавали їх братові Пантелеімону, який у Лаврі завідує медикаментами і розподілом медикаментозної допомоги.

– Якою ще благодійною діяльністю займається відділ, який ви очолюєте у Вінницькій єпархії?

– Ми ведемо декілька напрямків. Наприклад, вже років 6-7 щосуботи у Вінницькій обласній клінічній психоневрологічній лікарні імені академіка Ющенка годуємо пацієнтів їжею домашнього приготування. Священики і волонтери раніше приїжджали до відділень і просили персонал виводити пацієнтів у їдальню. Там роздавали фрукти, солодощі, печиво, воду. Крім цього, обов'язково готували повний обід: перші та другі страви, компот. Зараз, через карантин, ми все привозимо готове і віддаємо по відділеннях, де знаходяться на лікуванні від 200 до 300 осіб.

Також майже 10 років 2-3 рази на тиждень проводимо годування безхатченків на залізничному вокзалі. Обід отримують не тільки бездомні, але й пенсіонери, малозабезпечені люди.

Крім цього, займаємося забезпеченням ув’язнених у Вінницькій тюрмі: щосуботи передаємо передачі на 23 камери, в кожній з яких знаходяться 3-4 людини, раз на місяць передаємо їм гігієнічні засоби.

Відділ благодійності Вінницької єпархії УПЦ займається також людьми, які звертаються по грошову допомогу на операції. Вони пишуть заяву, проводиться робота, спілкування, ми виділяємо кошти, супроводжуємо такі проекти.

На мою думку, Господь обирає людей на таку роботу і благословляє їх служити ближньому.

Спілкувалася Олена Сухиніна

спеціально для порталу «Православная Жизнь»

Фінансово допомогти благодійним зборів для Успенської Святогірської Лаври можна через картку ПриватБанку: 4149 4993 8448 7367. Отримувач – Георгій Толчев.

Додаткова інформація за телефоном: +38 (096) 579-00-07, диякон Георгій Толчев.