Легалізація одностатевих шлюбів в Україні. Погляд Церкви

Пропаганда в Україні ЛГБТ-спільнот, гендерної ідеології і можливі наслідки нових законодавчих ініціатив для суспільства з точки зору сучасної Української Православної Церкви.

Фото: officiel-online.com

Законодавчі ініціативи, які зараз активно просуваються в державі, можуть мати руйнівні наслідки для українського суспільства. Державні програми, направлені на захист гендерної ідеології та ЛГБТ-спільноти, спроможні зруйнувати не тільки традиційні сімейні цінності, а й самоідентичність українців.

Свій коментар стосовно Національної стратегії з прав людини на 2021-2023 роки порталу «Православная Жизнь» надав заступник голови Місії Синодального відділу Української Православної Церкви у справах сім'ї ієрей Іоанн Ружицький.

– Отець Іоанн, як ми знаємо, наприкінці червня Кабінет Міністрів України ухвалив План дій у сфері прав людини на період до 2023 року, який покликаний забезпечити дотримання прав людини в України. До цього Плану внесені доволі агресивні санкції щодо противників ЛГБТ-спільнот. Як Церква відноситься до таких законодавчих нововведень?

– Церква завжди наполягає на ненасильницьких методах у взаємодії з суспільством, але вона завжди виступає проти пропаганди гріха, і тим паче – його захисту. Церква не засуджує самих людей, Церква засуджує гріх, який вони вчиняють. Тут важливо, щоб ці речі не суперечили традиційному праву наших громадян, не претендували на виховання традиційної сім’ї , на те, щоб мати свої цінності, їх зберігати, примножувати, відстоювати, і, звичайно, не пропагувати гріх.

Це вже крайні речі, які бувають у нашому суспільстві, зовсім протилежні Божому вченню про людину, про родину. Усі віки були моменти з якимось індивідуальними речами, індивідуальним сприйняттям, але це не пропагувалося, як це робиться сьогодні: штучно занижують розуміння, вартість, цінність традиційної родини, яка є основою держави, основою Церкви, основою процвітання держави, тому що, якщо буде міцна родина, міцні традиційні цінності відповідно, держава буде міцною. Родини складають основу держави, родини помножують її та її дух. Ми приймаємо кожну людину, яка приходить до Бога, готові її підтримати, допомогти, зорієнтувати у цьому світі, знайти волю Божу, допомогти усвідомити цінність свого життя. Але Церква ніколи не буде схвалювати гріх і, тим паче, – його пропагування.

Сьогодні, коли намагаються на законодавчому рівні забрати голос у Церкви, заборонити будь-який публічний аналіз цих речей, протиставлення цим речам і охорону сімейних цінностей, то, звичайно, дуже негативну реакцію мають і духовенство, і віряни нашої Церкви. Але ми будемо робити все можливе, щоб забезпечити і наші конституційні права, і права наших людей для того, щоб держава виконувала свою функцію і оберігала права кожного на віросповідання, на сімейні цінності, на те, щоб мати батько і матір.

– Чому зараз держана політика направлена на захист ЛГБТ, а не на захист традиційних сімейних цінностей?

– Наша держава є досить залежною від зовнішніх чинників, що диктують нам ті умови, які держава виконує. Державна система знаходиться в залежності фінансових та інших зобов’язань європейського руху, хоча він далеко таким не є. Що страшно – порушується наша самоідентичність, наша українська ментальність, ми втрачаємо самих себе. Це чудово – навчатися чужому, як говорив Тарас Шевченко, але він також казав: «Свого не цурайтесь». Ми маємо зберігати свою ідентичність, свої традиційні цінності, і цінності Божі. Звичайно, ми маємо запозичувати якийсь корисний закордонний досвід, але такий, який дає можливість розвиватися нашій державі, нашій економіці, та іншим речам, які будуть покращувати рівень життя та родин, а не знищувати те, що ми маємо, що віками вистраждано потом і кров’ю. Ця повна підлеглість чужій культурі знищує нашу, це втрачання самоідентичності, своєї державності, і це зовсім не те, до чого прагне наш народ.

– Як Ви вважаєте, чи будуть тими законопроектами, які внесені до парламенту та Верховної Ради, та які можуть бути прийняті в подальшому, узаконені одностатеві шлюби?

– До цього все, нажаль, іде вже досить впевненими кроками, ці речі потихеньку інтегруються у наше суспільство. Спочатку це різало вухо і сприймалося досить негативно і категорично суспільством. Зараз вже в суспільстві відпрацьовується така толерантність, до якої нас привчають. Звикаємо до таких речей, особлива увага вже не звертається. А толерантність (від лат. tolerans, tolerantis – терпимий) в суто природничому, тобто медичному аспекті – це нездатність організму реагувати відповідним чином на певну зовнішню загрозу. В нас ці якості теж виховують, щоб ми не боролися ж цим гріхом, виховується терпимість.

Буквально на днях я мав спілкування з колегами з інших конфесій, і вони говорять про те, що зараз пишуть листи до Прем’єр-міністра, збирають підписи, щоб на всіх рівнях не пропустити цей законопроект. Подібні ініціативи були пропущені в Канаді, і зараз там починається терор проти протестантських пасторів, які дозволяють собі досить критично висловлюватися про те, що суперечить волі Божій. Тому ми бачимо, як це потихеньку, але це проникає у наше суспільство, і дуже-дуже прикро, що воно на законодавчому рівні затверджується. Я ніколи не міг подумати, що в Україні такі речі будуть настільки серйозно розвиватися. 

О. Иоанн Ружицкий

– Чому зараз, на Вашу думку, спільноти та представники ЛГБТ знаходять стільки популярності та підтримки у звичайних громадян?

– Можливо ви бачили те, скільки лідерів Євросоюзу є людьми несімейними і не мають власних дітей. Є дослідження, які показали, що люди з нетрадиційною орієнтацією набагато частіше оновлюють свій автопарк на більш дорожчі моделі, гаджети, комп’ютери, інші досить вартісні речі. Це пов’язано з тим, що в них немає родини, немає дітей, вони обирають більш легкий спосіб існування. Вони не зв’язані нічим, віддаються роботі, віддані собі та самолюбуванню, можуть дозволити вартісні подарунки людям, до яких виникає інтерес. Таким чином дослідження прийшло до висновку, що у людей з нетрадиційною орієнтацією набагато більша купівельна спроможність.

В родині відповідальності більше, витрат більше, вона потребує жертовності, служіння, забезпечення і фінансового в тому числі. А коли людина нічим цим не зобов’язана, вона живе у своє задоволення.

– А Ви не вважаєте, що це також може бути елементом привабливості таких відносин для молодого покоління? Тобто молодь дивиться на подібні економічні чинники и думає: «Я теж так хочу, хочу бути багатим незаміжнім і витрачати гроші тільки на себе».

– Нажаль, і це має місце. Ми живемо в епоху споживацтва. Реклама і багато інших речей націлені на те, щоб виховати у молодого покоління, яке піддається такому впливу, оцей дух споживацтва. На нас з телеекранів, бордів, листівок, картинок дивляться симпатичні дівчата з ідеальними фігурами, рекламуючи дорогі речі, хлопці зі спортивним торсом та дорогими автомобілями, гаджетами закликають до наслідування такої поведінки. Я бачив, як з кожним виходом нового айфону люди намагалися заощаджувати навіть на необхідному, щоб отримати останню версію, і для мене це дещо дико, але я розумію, що люди піддаються цьому. Всі ці речі дуже впливають на людину.

Вирватись з полону суспільної думки, реклами, інформаційної залежності сьогодні людина може тільки у храмі. Тут вона присвячена спілкуванню з Богом та усвідомлення себе і свого місця у цьому житті та у вічності. І я спостерігаю, що, можливо, боротьба проти Церкви пов’язана також і з тим, щоб максимально відволікти людей від осмислення себе, від осмислення свого буття. Це програма на самознищення. Ті родини, які не є традиційними, не мають свого продовження, вони покликані лише для самозадоволення. І це противно перед Богом.

– Ви згадали про те, що по інших конфесіях готуються листи з підписами проти прийняття вищезгаданих законопроектів. Як Православна Церква планує відстоювати традиційні сімейні цінності?

– Ми опрацьовували це питання ще десь у 15-16 роках, виносили його на обговорення, тому що тоді теж був аналіз стратегії «Україна-2020», і тоді теж проглядалися ці всі речі. Ми запрошували навіть політиків на нашу конференцію, і нас запевняли, що «ні-ні, ви щось не те прочитали, нічого не буде, усе добре, усе гарно». Але ми бачимо, що все це реалізовується, все це реально, має свої наслідки.

Тому, як тоді, так і зараз, ми цілеспрямовано працюємо над превентивними заходами. Ми працюємо над тим, щоб постійно підвищувати рівень компетентності духовенства та вірян у цих питаннях. В рамках цьогорічної ІХ Всеукраїнської конференції керівників єпархіальних відділів у справах сім’ї, яка проходила у Києві з 15 по 17 червня, ми також обговорювали і дискутували зі священиками зокрема і на теми що стосувалися змісту Стамбульської конвенції та можливих наслідків її прийняття для українських родин. Намагаємося тримати руку на пульсі і самі, і давати цю інформацію духовенству, сприяти розвитку активної роботи з родинами на місцях для того, щоб  допомагати людям зберігати традиційні сімейні цінності, зберігати свою ідентичність. Бо де, якщо не в Церкві у компетентних священиків, у компетентному середовищі бачити гарні традиційні родини і асоціювати себе з цим середовищем?

Тому працюємо ми зараз багато. За останні роки у 24 єпархіях провели виїзні семінари Місії для родин священників «Методологія роботи з сім’ями на парафіях», де проговорювали питання підготовки до шлюбу, роботи з молоддю, з родинами з питань сім’ї, виховання діток. Двічі на рік проводимо навчальні та науково-методичні конференції, збираємо і керівників відділів, і активне духовенство, проводимо навчання, дискусії. Виїжджаємо в єпархії, проводимо єпархіальні форуми сім’ї, проводимо засідання сімейних клубів. Ці речі наслідуються у єпархіях: священики бачать цю роботу, беруть у нас певні матеріали і реалізують ці проекти у своїх єпархіях та на парафіях.

У 2019 році мене, як представника Православної Церкви, запросили на Всеукраїнський конгрес родин, який організовувала Римо-католицька Церква у Вінниці. Там спікери з Польщі ділилися досвідом життя своєї родини та наголошували на тому, що в них, у католицькій Церкві, є сімейні та молодіжні спільноти. Вони казали, що кожна родина проходить одні й ті ж самі випробування, але по-різному, але кожен знаходить той чи інший вихід для себе. Цей досвід родин їхньої спільноти допоміг їм зрозуміти, що вони не самі, що вони потрібні, що їм є, на кого покластися. І ця спільна молитва, спільне спілкування допомогли пройти їм деяку частину цих труднощів.

Досить цікаву річ вони розповідали про своїх синів. У них теж різні речі бувають там, у польських школах, оскільки вони такі сімейно-орієнтовані, традиційні, віруючі. Вони говорять, що їм байдуже, що розповідають у школі, у суспільстві, коли вони обговорюють речі щодо сім’ї, тому що у цій спільноті в Церкві вони мають підтримку однодумців – таких же молодих людей, такого ж віку, таких же інтересів, з якими вони досить багато проводять часу. І це допомагає їм зберігати їх традиційний сімейний дух. І все, що відбувається у школі або інших суспільних місцях, їх не чіпляє, тому що вони знають, що у них є середовище однодумців, близьких людей по духу, по вірі, по інших аспектах.

І це було для мене рішучим моментом. Ми теж зараз багато працюємо над тим, щоб створювати сімейні клуби для того, щоб люди мали це альтернативне середовище до всього того, що відбувається навколо. Ми розуміємо, може скластися так, що ми всією країною зберемо підписи проти цього законопроекту, але все це може буди проігноровано політиками.

Церква завжди пропонує всім охочим християнське середовище традиційної сім’ї, традиційної родини, морально здорової молоді, де люди можуть відчувати себе повноцінними членами суспільства, де все будуть мати духовну підтримку.

– Ми знаємо, що ці законопроекти, які плануються до прийняття, майже всі передбачають доволі жорстокі санкції щодо супротивників ЛГБТ спільнот від великих штрафів до навить в’язниці. Ви можете дати якісь поради, як повинні поводитися православні жителі країни, які не підтримують дані законопроекти та нову етику?

– Як Господь говорив: «Будьте мудрі, як змії і прості, як голуби». Тут потрібно мудро і благородно вміти відстояти свої цінності, але в той же час зберегти себе і свою родину. Варто не забувати про те, для чого Господь привів нас у цей світ, який його задум, про нас, як Його дітей, про родину, і жити з цими цінностями і виховувати у цих цінностях своїх дітей.

В першу чергу, ми маємо проповідувати християнські сімейні цінності у власному житті, у житті своєї родини та вихованні власних дітей. Це буде першим і найдієвішим свідченням та збереженням сімейних цінностей.

Бесідувала Олена Сухиніна

Социальные комментарии Cackle