Відповідає священик Андрій Чиженко.

Відразу згадуються слова святого первоверховного апостола Павла: «від домашніх Хлоїних зробилося мені відомим про вас, браття мої, що між вами є суперечки. Я розумію те, що у вас говорять: "Я Павлов"; "Я Аполлосов"; "Я Кіфін"; "а я Христов". Хіба розділився Христос? Хіба Павло розп'явся за вас? Або в ім'я Павла ви хрестилися?» (1 Кор. 1:11–13).

Приблизно той же конфлікт ми спостерігаємо і через багато століть, коли у Візантійській імперії вчені мужі сперечалися один з одним про те, хто головніший з відомих святителів – вчителів Церкви: Василій Великий, Григорій Богослов або Іоан Златоуст?

Тоді, в кінці XI століття, всі три святителя (на той момент вже покійні) з'явилися теж святому благочестивому єпископу, якому Господь дав дар віршування (він, до речі, написав дуже багато канонів, серед них Канон на ісход душі, Канон святому Ангелу Охоронцю, який ми читаємо перед причастям Тіла й Крові Христових) – святителю Іоану, митрополиту Евхаітскому і сказали наступне: «Немає між нами ні першого, ні другого. Якщо ти посилаєшся на одного, то в тому ж згодні і обидва інші. Тому повели тим, хто сперечаються з приводу нас припинити суперечки, бо як за життя, так і після смерті ми маємо турботу про те, щоб привести до миру і однодумності кінці Всесвіту. Зважаючи на це з'єднай в один день пам'ять про нас і, як личить тобі, склади нам святкову службу, а іншим передай, що ми маємо у Бога рівну гідність».

Таким чином з'явилося свято Трьох святителів Василія Великого, Григорія Богослова та Іоана Златоуста, який Православна Церква відзначає 12 лютого.

Зважаючи на ці події і святкувань хочеться з Божою допомогою сказати наступне…

Ми ніколи не повинні забувати про те, навіщо прийшли до Церкви. А прийшли ми з єдиною метою – щоб врятуватися, щоб з'єднатися з Богом. Іншої мети у нас немає. Це повинні пам'ятати всі: і священики, і ченці, і миряни. Жодна людина не повинна перед нами затуляти Господа нашого Ісуса Христа. Жодна людина не має права приводити людей до себе, а не до Бога. Цим ще відрізняється Церква від секти. Тому тут мова може йти тільки про рівну любов до всіх, без винятку, людей. Тому що і Бог, Отець наш Небесний, так само любить всіх людей. І посилає дощі І сонечко на праведних і неправедних (див. Мф. 5:45). А закоханість – це вже не від Бога. До чистого Небесного почуття тут домішується пристрасть, яка може приймати різні форми: від плотської до тієї, що намагається творити з людей ідолів-кумирів. Це все відводить від істини.

Тому що ми не Аполлосові, не Кіфіні, не Павлові, не Василєві, не Григореві, не Іоанові. Ми Божі. Ми Христові.

І центр Всесвіту, нашого життя знаходиться біля Престолу Божого, де ми в одному прекрасному і святому соборі разом з Аполлосом, Петром, Павлом, Василіем, Григорієм, Іоаном і всім православним світом в союзі миру і дусі братської любові славимо Бога і стаємо судинами і провідниками Божественної благодаті, не творцями, але причасниками рятівного Нетварного світла.

«І я бачив, і чув голос багатьох Анголів навколо престолу, і тварин, і старців, і число їх було десятки тисяч раз по десять тисяч і тисячі тисяч.
І казали вони гучним голосом: Достойний Агнець, що заколений, прийняти силу, і багатство, і мудрість, і міць, і честь, і славу, і благословення!
І кожне створіння, що воно на небі, і на землі, і під землею, і на морі, і все, що в них, чув я, говорило: Тому, Хто сидить на престолі, і Агнцеві благословення, і честь, і слава, і сила на вічні віки!
А чотири тварині казали: Амінь!
І двадцять чотири старці попадали та поклонились Тому, Хто живе повік віку!» (Об'явл. 5:11–14).

Агнець-Христос повинен стати центром нашого життя. В цьому наш порятунок! У цьому головний сенс і посил свята Трьох Святителів.

Святителі, отці наші Василій, Григорій та Іоан, моліть Бога про нас!