Роздуми в Різдвяний піст митрополита Антонія (Паканича).

Про радість

Справжня радість народжується в смиренному серці. Де є смиренність, там немає зла. Радість завжди росте з добра.

Сьогодні за радість часто видають грубий сарказм і насміхання, і це сумно. Радість пестить душу, а не ранить. А сучасний гумор, блазнювання знецінюють чесноти: безцеремонно і цинічно б'ють до душі, роблячи її несприйнятливою до добра і світла.

Про подвиг

Подвиг завжди повинен бути під силу, які дає нам Господь.

Кожному з нас в різні періоди життя Богом даються певні сили, саме в злагоді з отриманим згори і потрібно діяти.

Іноді це смиренне очікування, іншим разом – активні кроки, а часом – те, щовиходять за рамки людського розуміння дії. Вимір свого життя з Божим Промислом щодо нас і є подвиг.

Подвиг – це зречення від себе, своєї волі і виконання волі Божої.

Тільки Бог знає, куди ми йдемо, які випробування нам під силу.

Цілковита довіра Спасителю веде до справжніх подвигів, які необхідні і корисні конкретній душі.

На жаль, найчастіше самовілля видається за подвиг. Людина викине штуку, що виходить за рамки буденного, і тут же з нього роблять героя, а вчинок називають подвигом.

Подвиг – це спалах Божественного світла. Подвиг – коли Господь освячує Своєю присутністю наше життя.

Записала Наталя Горошкова