Митрополит Антоній (Паканич) про подолання страху самотності і важливості усамітнення, відходу всередину себе. 

Носити ім'я основоположника чернечого життя на нашій землі – це і велика честь, і велика відповідальність. Я завжди незмінно відчуваю допомогу свого небесного покровителя.

Преподобний Антоній йшов вузьким, тернистим шляхом, і в усі часи подвиг чернечого життя викликав подив у світу. Здавалося б, навіщо обмежувати свої тілесні потреби, позбавляти себе людських радощів і задоволень. Ось, молодий чернець прибуває на Русь з Афону і ховається від людей в печері, в непрохідних хащах, живе як звір лісовий. Навіщо потрібно було сюди їхати, щоб живцем поховати себе в печері? І те, що нам за людським розумінням здається дивним і незрозумілим, в євангельській перспективі знаходить великий сенс і колосальне значення. «І світло в темряві світить, і темрява не обійняла його» (Ін. 1, 5). І це світло євангельської істини засяяло з загубленої печери в лісовій глушині з такою силою, що через майже вже тисячу років ми з вдячністю і благоговінням згадуємо праці і подвиги преподобного Антонія і його учнів.

Преподобний Антоній проторував нам усім дорогу до брами Небесного Царства, і кожен бажаючий знайти Христа може послідувати стопами Печерських подвижників і особисто переконатися в реальності інобуття. Потрібно тільки переступити через свою самість і відмовитися від того, що світ вважає таким важливим і бажаним.

Шлях до раю – це завжди шлях всередину. І неважливо, де ми знаходимося в той чи інший момент, Бог завжди на відстані молитви. Без усамітнення наші зусилля знайти внутрішню тишу і молитву приречені на провал. Шлях всередину – це повернення до себе.

Часто люди бояться самотності. Напевно, тому, що їх з'їдає порожнеча і почуття залишеності. Людина, яка на самоті шукає Бога, ніколи не буде самотньою, навпаки – вона відчує присутність Божу і причетність такого життя, яка виконана повнотою буття і благодаті.

Особисто для мене усамітнення – це час молитовної тиші, душевного відпочинку і роздумів. Без цього я не уявляю свого життя, і я вдячний Богу за те, що Він дає мені ці благословенні хвилини внутрішнього спокою.  

Вітаю всіх з днем пам'яті преподобного Антонія Печерського. Нехай почуття залишеності ніколи не відвідає наших душ молитвами святих Печерських угодників.