Церква розлила П'ятидесятницю весь рік. Вона щодня вшановує пам'ять тих, хто здобував благодать, хто став храмом Духа Святого. Неділя усіх святих – це продовження П'ятидесятниці – пам'ять усіх, хто подібно до апостолів прийняв дар Утішителя.

Сщмч. Сергій Мечев із цього приводу помічав, що Церква прославляє святих не за вчення, а за життя: «Вона прославляє навіть їх самих, але через них – Духа Святого. Вона каже нам сьогодні, що недаремно Господь обіцяв нам Утішителя, що знайшлися і знайдуться люди, які шукають здобути Його в собі, що вони є ті, на яких стоїть Церква – справжні члени Тіла Христового. Це їм, а не нам сказано, що брама пекла не здолає їх, на крові Господа творили Його Церкву своїми подвигами та любов'ю».

Сьогоднішній день – це свято учнів та угодників Христових. Це день усіх наших небесних молитовників. Тих, хто служить Агнцю і наповнюють кадильниці фіміамом, возносячи перед Богом молитви за нас (Об'явл. 8:3-4).

Сщмч. Фаддей (Успенський), тлумачачи вказане місце Апокаліпсису, вчив, що цією жертвою святих «отримується найбільше благо для миру, бо молитвами святих стоїть світ». Мало того, новомученик вказує, що народні лиха починаються з того, що ми перестаємо шанувати святість: «Святому апостолу Іоанну Богослову відкрито було у баченні, що молитви святих, сходячи, як дим кадильний, до небесного жертовника, відвертають багато лиха світу перед Богом (Об'явл.8:4). Чи не тому й наша вітчизна терпить настільки довготривалі та тяжкі лиха, що не сподівається, як колись, на молитви святих? Чи не тому, що люди хочуть войовничати за допомогою лише сили земної, а не Господньої, залишаються не почутими так довго навіть молитви святих, як би «дано... перемогти їх» світу на час (Об'явл. 13:7)?».

Святі – це маяки для нас, які живуть у світі. Вони є тепло, яке зігріває. Ми гріємось біля вогнища їхньої святості. Сщмч. Іоан Восторгов порівнював святих із зірками: «Як зірки з неба висвітлюють землю і світлом своїм вказують дорогу мандрівникам, так святі своїм життям висвітлюють наше життя і показують нам дорогу до неба. Дивлячись на ці зірки, запозичимо від світла їх. Дивіться на це величне зібрання святих! Дивіться на стародавніх патріархів, пророків, царів і праведників, дивіться на апостолів, подвижників, мучеників, преподобних, що засяяли в Новому Завіті, з усіх країн і народів, з усіх віків, статей, звань та статків. Яка велика кількість, і яке училище благочестя!».

Коли ми вибираємо вчителя для наших дітей або тренера для власних потреб, ми звертаємо увагу на професіоналізм та особисті якості. Святі – це майстри духовності та розвиненості талантів. Перед нами стоїть «небесна команда» для нашого духовного тренування, для нашого зростання та розвитку.

Ось як описує небо сповідник святитель Лука Кримський: «На правому фланзі народу землі бачимо цвіт і славу роду людського, тих блаженних і благословених Богом людей, яких великий Іоан Богослов називає дітьми Божими, друзями Христовими: «...глянув я, і ось, велика безліч людей, яких ніхто не міг перерахувати, з усіх племен і колін, і народів і мов, стояло перед престолом і перед Агнцем у білому одязі і з пальмовими гілками в руках своїх... це ті, що прийшли від великої скорботи; вони омили одяг свій і вибілили одяг свій кров'ю Агнця» (Об'явл.7, 9,14) ...У Бога є безліч святих, заради спасіння яких зійшов на землю і втілився від Пресвятої Діви Марії Предвічний Син Божий, Спаситель світу. З благоговінням бачимо великий сонм святих, що сяють у темряві світу, як яскраві Божі зірки на темному небосхилі.

Що зробило їх святими, зовсім не схожими на народ землі? Це дізнаємося ми з найглибших слів апостола Павла, слів, яких до нього ніхто не міг сказати. Жах і безмірна слава Хреста Христового так вразили його душу, що він забув про весь світ і сказав: «…хрестом Господа нашого Ісуса Христа… для мене світ розіп'ятий, і я для світу…», «Я розп'явся Христу, і вже не я живу, але живе в мені Христос» (Гал. 6, 14; 2, 19-20). Ці святі слова могли б повторити про себе і всі великі святі. Віра в Господа Ісуса і любов до Нього яскравим полум'ям палала в серцях святих мучеників і давала їм силу переносити жахливі муки та страшну смерть. Світ втратив всю свою привабливість для великих преподобних і пустельників, світ був розіп'ятий для них.

Нестерпно було для них залишатися серед людей, здатних на такий безмірний злочин, як розп'яття на хресті Спасителя світу, Сина Божого; і йшли вони в безлюдні пустелі та непрохідні лісові нетрі, щоб жити там у нерозлучному молитовному спілкуванні з Богом. Їхня молитва була глибока, як море, і лилася невпинно день і ніч».

Христос приніс святість усім народам. Він дав виправдання. Його Обличчям і Його любов'ю ми всі покликані зачаруватися. Через Нього прийшов порятунок. Саме Ісус Син Бога Всевишнього прийшов для того, щоб подарувати чистоту непорочних лілій, твердість каменю та легкість птаха кожному з нас. Сщмч. Фаддей закликає задуматися про це: «До християнства темно, безрадісно і безлюдно було в житті людей; один гріх царював у світі, одне зло тріумфували в житті людей... До Христа як мало було святих! У язичництві зовсім не було людей доброчесних у повному розумінні цього слова, а серед обраного народу якщо й було небагато праведників, то вони рятувалися лише вірою в Того ж Ісуса, тільки майбутнього, що ще не прийшов. Але ось прийшов давно бажаний усіма народами Христос-Збавитель. І що бачимо?

Христос Спаситель, заснував Свою християнську і святу Церкву, – і процвіла пустеля, як дивний сад, процвіла язичницька, перш неплідна Церква пришестям Господнім: процвіла великою кількістю святих; як зірки яскраві дороговкази, вони прикрашають наше духовне небо».

Хто в житті бодай раз бачив святого, той точно знає, що Євангеліє є великою правдою. Святість – це доказ істинності Церкви і живе втілення Христа – ікона Христа у тлінному світі. Христос піднісся, але приходить до нас у Своїх святих. Правда, що «дивний Бог у святих Своїх». Святитель Лука Кримський говорив у цей день: «Великий і святий цей день, і належить нам, хоч би молебним співом, вшанувати його і випросити у всіх святих предстальства їхнього перед Богом за нас, щоб і нам грішним стати хоча б в останніх рядах тих, яких удостоїв Господь Бог назвати Своїми чадами, тих, які вдруге народилися, вже «не від бажання плоті, не від бажання чоловіка» (Ін. 1, 13), але від Самого Бога і безмірної сили Євангелія Христового. Нехай буде з усіма нами!».

Ієрей Андрій Гавриленко