Відповідає доцент Київської духовної академії Андрій Музольф. 

У IV столітті святитель Григорій Богослов сказав дуже гарні слова: «ми домагаємося не перемоги, а повернення братів, розлука з якими терзає нас». А як ще можна домагатися повернення братів, які пішли в розкол? Силою? – Зовсім ні. Переконаннями? – Навряд чи щось вийде. Єдине, що нам залишається – це молитва. Незважаючи на все те зло, яке чинять на нашу адресу розкольники і прихильники «Помісної Церкви України», ми повинні за них молиться. Чому? Тому що це заповідь, дана нам Самим Богом. Господь наш Ісус Христос заповідав: «Моліться за тих, що ображають вас і гонять вас» (Мф. 5:44).

У зверненні Священного Синоду Української Православної Церкви від 17 грудня 2018 року сказано прямо: «Закликаємо усіх вас, дорогі владики, отці, брати і сестри, молитися за напоумлення і повернення в лоно Церкви згаданих владик та інших. Наша Церква, як любляча Мати, з надією чекає їх повернення». Отже, молитися за тих, хто пійшов у розкол не тільки можна, але і потрібно.

Про важливість подібних молитов дуже добре говорить святитель Іоанн Златоуст: молитва за зовнішніх (тобто тих, хто не належать до Святої Церкви) дуже корисна як для зовнішніх, так і для нас самих. Для нас – тому що такі молитви навчають нас любові до всіх людей, як до тих, хто бажає нам добра, так і до тих, хто робить нам зло. А для зовнішніх – тому що наші молитви пом'якшують їх серця і роблять їх до нас ближче.

Стосовно ж того, коли і як можна молитися за розкольників, обмежень, в принципі, немає. На даний момент існує безліч молитов, що читаються за Божественною Літургією та в яких ми просимо Всемилостивого Бога, щоб Він приєднав заблукалих до Святої Церкви і дарував їм «просвіту до пізнання істини».

Саме тому ми завжди повинні пам'ятати, що молитва – це головна і, мабуть, найдієвіша зброя православного християнина, який знає, що якщо з ним – Бог, то ніщо і ніхто йому в такому разі вже не страшні.