Відповідає Андрій Музольф, викладач КДАіС.

У Християнстві є таке поняття як «промисел Божий». У Православному Катехізисі святителя Філарета (Дроздова) дається наступне визначення цьому поняттю: «Промисел Божий – це невпинна дія всемогутності, премудрості і благості Божої, якою Бог зберігає буття і сили створеного, скеровує його до благих цілей, всяке добро підтримує, а зло, яке виникає через віддалення від добра, карає і направляє до добрих наслідків».

При відповіді на поставлене вище питання звернемо увагу на останні слова даного визначення: «…зло, яке виникає через віддалення від добра, карає і направляє до добрих наслідків». Таким чином, Бог, будучи абсолютним Добром, Благом і Любов'ю, бажає, щоб добро і любов поширилися скрізь, і для цього «переформатовує» навіть те, що ми сприймаємо як прояв зла.

Якщо Мертве море – це наслідок покарання Божого тих міст, в яких у часи патріарха Авраама жили великі грішники, це ще не означає, що сьогодні вся місцевість Мертвого моря – проклята і просочена гріхом. У Православ'ї є поняття благодаті, як особливої сили Божої, спрямованої на улаштування спасіння людини, але немає поняття «антиблагодаті».

Якщо людина опиниться в Мертвому морі, води і сіль якого славляться цілющими властивостями, в цьому нічого поганого не буде. І якщо людина буде використовувати солі або косметику з зазначеного моря в лікувальних цілях – це також гріхом назвати не можна, адже «Господня земля і все, що її». Саме ці слова приводив як аргумент святий апостол Павло, коли виправдовував вживання в їжу тих продуктів, які нібито могли бути ідоложертовними, тобто, присвяченими в жертву своїм богам – ідолам. Так, апостол пише: «Все, що продається на торгу, їжте без всякого дослідження, для спокою совісті; бо Господня земля, і все, що наповнює її» (1 Кор. 10:25-26). А тому, головним критерієм для нас має бути не походження того чи іншого продукту, але як, з яким серцем ми його приймаємо: чи дякуємо Богові за послані їм для нас дари чи ні.