Розгорнутий коментар ректора КДА єпископа Сильвестра (Стойчева).

Питання про дійсність таїнств в інших конфесіях має багато богословських і канонічних аспектів. Історично найчастіше дана тема піднімалася не сама по собі, а у зв'язку із способом прийняття інославних в Православ'я.

Вже святитель Василій Великий, говорячи про хрещення єретиків і розкольників, наводить різні точки зору, але головним вважає, що необхідно «триматися звичаю, і слідувати отцям, котрі розсудливо влаштували справи наші».

Тлумачачи це правило святого отця, відомий візантійський каноніст Іоанн Зонара зазначає, що якщо з боку Православної Церкви відбувається визнання хрещення, то тільки тому, «щоб з причини суворості не зробити їх більш повільними у наверненні до кафолічної Церкви».

Виходячи з цього в різний час в різних країнах по відношенню до одних і тих же інославних спільнот могли діяти різні способи прийняття. Святіший Патріарх Сергій так писав з цього приводу: «Застосовуючи до однієї інославної спільноти більш суворий чин прийняття, а до іншої або навіть до тієї ж самої, але в інший час, чин більш поблажливий, Церква керується виключно практичними міркуваннями, міркуваннями церковної ікономії: своїм бажанням і обов'язком сприяти порятунку найбільшого числа людей».

Навіть відомий стовп Православ'я, противник унійних проектів візантійського імператора святитель Марк Ефеський говорить про прийняття в Православ'я з католицтва через миропомазання.

Саме ця практика знайшла відображення в богослужбових текстах: в «Чинопослідуванні тим, хто з'єднується з іновірних до Православної Кафолічної Східної Церкви» наводяться три різних чини приєднання до Православ'я: першим чином — відречення від своїх помилок, через Хрещення і Миропомазання — приєднуються ті, хто у Христа не вірили, але сповідували якусь іншу релігію, наприклад язичники; другим чином – через таїнство Миропомазання – приєднуються хрещені поза Православ'я в ім'я Отця і Сина і Святого Духа, але не помазані святим миром. Вони теж відрікаються від своїх помилок (з цього ж чину приєднуються і ті римо-католики, які не приймали Миропомазання); третім чином — через Таїнство Покаяння — приєднуються римо-католики і вірмено-григоріанм (у цьому чині також є зречення від помилок).