Мови

  • Русский
  • Українська

Чому тридцять третій псалом співається наприкінці Літургії?

Тіло

Літургія – це незмірна глибина і таємниця життя Святого Духа в людині. У ній дуже багато символів, значень, смислів. 

І ось один з них, мені здається, полягає в тому, що на Літургії відбувається діалог між Богом і людиною. Під час Євхаристійного канону, коли Святий Дух перемінює хліб, вино і воду на Тіло і Кров Христові, можна сказати, що Господь говорить з людиною. Це може бути застосовано і до причастя віруючих, що символізує собою Воскресіння Христове. Спаситель воскрес з мертвих і за допомогою Святої Євхаристії воскрешає від смерті гріха нас.

А після причастя, коли священик заносить Чашу у вівтар, починається інша частина Літургії, в якій людина (людство) вже говорить з Богом. І головна тема розмови – подяку Всевишньому за всі ті блага, які Він нам посилає, особливо за порятунок людства від рабства гріха, смерті і пекла допомогою Спокутного Подвигу Господа нашого Ісуса Христа, у чому, власне кажучи, і полягає суть Божественної літургії. Порятунок, обоження, максимально близьке поєднання Бога і людини відбувається саме на ній, у той час, коли людина зі страхом Божим і вірою приступає до Святих Христових Таїн.

За що ми і дякуємо Господу.

І тут спів 33-го псалма досить доречний. Йому передує читання заамвонної молитви священиком, яка починається і закінчується подякою Богу: «Ти благословляєш тих, хто благословяє Тебе, Господи, і освячуєш тих, хто на Тебе надіється... Бо усе, що Ти даєш – благо, і всякий дар звершений з висоти є, сходячи від Тебе, Отця світла, і Тобі славу, подяку і поклоніння возносимо, Отцю, і Сину, і Святому Духу, нині, і повсякчас, і на віки віків».

Священик починає подяку як ходатай і молитовний предстатель перед Богом за людей. І далі хор вже від імені всіх православних християн світу входить в молитву священнослужителя, з'єднується з нею в єдиному славослів'ї – подяці Господу.

Після заамвонної молитви хор говорить «Амінь», тобто «істина», «хай буде так», і далі співає тричі на славу Святої Трійці цей прекрасний гімн славослів'я Богу «Нехай буде Ім'я Господнє благословенне віднині і до віку», за яким слідує 33-й псалом.

Написання цього псалму має свою історію. У Псалтирі він підписаний наступним чином «Псалом Давида, коли він прикинувся божевільним перед Авімелехом і був вигнаний від нього і пішов». Ця історія розказана в Першій книзі Царств Старого Завіту (21:10-15). Тут Авімелех названий Анхусом, царем Гефським. Геф – це одне з міст філістимлян, народу, який жив  поряд з юдеями в землі обітованій. Євреї часто воювали з язичниками-филистимлянами. Про різницю імен в Псалтирі (Авімелех) і в Першої книзі Царств (Анхус) говорить нам святитель Василій Великий. Справа в тому, що Авімелех – це не ім'я, а загальний титул царів филистимських, подібно до того, як єгипетських царів називали фараонами. Филистимські ж царі, крім цього загального титулу, мали ще й власні імена, як це було у випадку з Анхусом.

Тепер про те, чому святий пророк і цар Давид написав 33-й псалом в історичному сенсі.

Він опинився між молотом і ковадлом. З одного боку, був гнаний іудейським царем Саулом і змушений був опинитися на території підконтрольній филистимскому цареві Анхусу, з іншого – Анхус був царем Гефу, а саме з цього міста походив Голіаф, якого Давид переміг у чесному бою, який став вирішальним у битві євреїв і филистимлян. Битва ця закінчилася перемогою євреїв. Тому святий пророк знав, що Анхус захоче йому помститися за осоромлення філістимського народу і, швидше за все, його вб'є. Але Давид все ж змушений був увійти в гефські землі, рятуючись від Саула. Щоб Авімелех його не чіпав, Давид прикинувся божевільним, і Анхус відпустив святого.

Після чудесного порятунку Давид, вбачаючи в цьому Промисел Божий і допомогу Всевишнього, Який позбавив його від рук нечестивого царя, написав дивну подяка Господу, відоме під назвою «33-й псалом». Зараз цей псалом, особливо на Літургії, має для нас пасхальне вселенське значення: Бог через Свій Спокутний Подвиг визволив людство від рабства диявола, гріха та вічної смерті. А одним з головних божественних способів спасіння людства є Свята Євхаристія. За що ми і не втомимося дякувати Богові!

«Благословлю Господа на всякий час, невпинно хвала його в устах Моїх», - так звучить перший вірш даного псалму. В цій молитві на Літургії людство зливається з ангельським невпинним словослів’ям Богу. Церква Небесна і Церква Земна з'єднуються Духом Святим і любов'ю Бога до нас і нашою любов'ю до Бога. Нею ми і живі! 
«Благословлю Господа на всякий час, невпинно хвала його в устах моїх…»

Ієрей Андрій Чиженко

 

Опубликовано: пт, 04/10/2019 - 12:41

Статистика

Всего просмотров 8,029

Автор(ы) материала

Реклама

Реклама:
Социальные комментарии Cackle