Відповідає священик Андрій Чиженко. 

Точно так само, як людина з доброї волі зрікається сатани, вона повинна з доброї волі з'єднатися з Богом. Тому тепер після того, як новоохрещуваний безпосередньо або хрещені батьки з немовлям зреклися диявола, дунувши і плюнувши на нього, потрібно зробити поворот від його царства (символічно від заходу) на схід, де знаходяться вівтар і його центр - престол Божий. На схід, який символізує собою Царство Христа, Царство Світла. Ось як про це пише святитель Кирило Єрусалимський: «Коли ж ти відрікаєшся сатани, розриваючи абсолютно всякий з ним союз і древню згоду зі пеклом, тоді відкривається тобі рай Божий, на сході насаджений, звідки за злочин вигнаний був наш праотець. Символізуючи це, обернувся ти від заходу до сходу, країни світла».

Цікаві також тілесні жести, які повинен робити восприємник або новоохрещуваний в цей час. У требнику вони зазначені. Під час того, як охрещуваний обернений обличчям на захід, він повинен стояти «горе руце имуща», тобто руки слід підняти вгору. Чому? Це символ того, що він відкидає від себе сатану. Крім того, святитель Симеон Солунський пише: «... ієрей велить йому (оголошеному) піднести руки догори в знамення того, що охрещуваний не має у собі ніяких таємних справ лукавого і що він починає наслідувати Розіп'ятого за нас». Тому підняті руки тут ще й символізують Розп'яття – в знак того, що охрещуваний відтепер буде в своєму житті мати прикладом Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа і прагнути наслідувати Його, слідувати за Ним.

Але не так вже стоять охрещуваний або восприємники з немовлям, коли повернулись на схід. Вони стоять «доле руце имуща», тобто опустивши руки донизу. Чому? Тому що цей жест означає те, що охрещуваний добровільно віддає себе на волю Божу. Це символ покірності Богу. У Настільній книзі священнослужителя ось як про це чудово написано: «...доле руце имуща...» - цей жест означає, що заколот проти Бога, збуджений у душі людини підступами ворога, затих і змінюється покорою, слухняністю і згодою.

Саме з цих чеснот починається шлях до Христа: з покірності, слухняності, згоди. Зі смирення, зрештою. Повернувшись на схід, людина виграє силою Божою і своїм зусиллям битву із дияволом та злом. Тепер вона, примирена і заспокоєна, повинна далі йти по шляху сходження до Царства Небесного, по шляху сходження в рай, все більше і більше з'єднуючись з Богом.