Розповідає протоієрей Андрій Ухтомський.

У чому полягав подвиг святої рівноапостольної княгині Ольги? Чому жінка, яка помститися за убитого чоловіка, прославлена ​​Церквою? Відповідь на це питання ми можемо шукати не так в літописах, як в церковних переданнях, які передають образ Ольги не так язичницької, скільки пізньої, християнської.

Ольга, відповідно до давніх літописів, зокрема «Повісті временних літ», походила із Пскова і була дружиною князя Ігоря. Вирісши в язичництві, вона вийшла заміж за Київського князя, який ходив в завойовницькі походи до древлян та греків. За літописами походи князя Ігоря 941 і 945 р., закінчувалися присягою на вірність князю: язичників - в капищах, а християн - в церкві святого пророка Іллі на Подолі.

Християнство часів княгині Ольги не було широко поширеним на Русі і не надавало престижу для княжого роду.

У черговому збагачувальному поході на древлян, бажаючи отримати данину, більше встановленої, князь Ігор був убитий язичниками, і Ольга, як вірна дружина язичника, ставши правителькою Києва, помстилася за свого чоловіка. За допомогою хитрості, вона спалила будинки всіх древлян, а потім і їх самих.

У 957 р. Ольга прийняла християнство і змінилася. Як зазначалося вище, християнство не було переважаючим світоглядом для киян. Княгиня почала будувати Церкви і своїм прикладом схиляла до прийняття християнства русичів.
Для неї було подвигом нести апостольські праці там, де колись існувало язичництво і в тому місці, яке ще пам'ятало Ольгу-месницю. Все ж вона змогла організувати народ так, щоб він перестав будувати капища і почав зводити храми Божі.

Син Ольги Святослав так і не зміг перейняти материнської мужності, сказавши, що якщо він прийме християнство, то військо його засміє. Правителька не злякалася можливого неприйняття народом її нової віри.

За мужність Ольги в поширенні християнства в давньоруській державі, за її полум'яну проповідь Христа люди стали вшановувати княгиню. Її авторитет пам'ятало київське населення. Коли Володимир мав намір прийняти християнство, народ підтримав князя, сказавши, що його бабця Ольга була мудрою жінкою і не стала б приймати християнство, якби в ньому було зло.

Ім'я Ольга перекладається з давньоскандинавскої мови як «свята».