Чого ми чекаємо на Благовіщення?

Ну давайте чесно: на Благовіщення, як і на будь-яке інше Богородичне свято, ми чекаємо від Небесної Цариці милості, допомоги і захисту. Богородицю вибрав Бог для пришестя в світ людей. Значить, Свята Марія стала причетницею не тільки слави, а й сили Творця Всесвіту.

У людини завжди щось болить. Здоров'я, гаманець, відносини, безпека і, звичайно ж, душа. «Пресвята пані Богородице, почуй молитву рабів своїх, що моляться тобі», – говорить заспів стародавнього канону Божій Матері. Хоча Бог – остання інстанція, іноді, дивлячись на багатовіковий досвід церковного предання і нашу релігійну реальність, здається, що остання все-таки Богородиця. Бог для нас люблячий, але все ж батько, а Свята Діва – Мама. Можливо, саме тому у неї віруючі шукають захисту, не як у сильнішою в порівнянні з Творцем, але як у більш жалісливої і по-материнськи ніжної.

Ми знаємо про благу вість, повідомлену Марії Архангелом Гавриїлом. Він розповів Їй про велике покликання, але в той же час очікував і згоди. Відповідальність не злякала Богородицю, вона проявила одночасно і смирення, і волю погодитися з Богом. Ніяких примх, ні нотки егоїзму або безвідповідальності перед тим, що є її борг. Богородиця робить те, що повинна робити. Жіночна крихкість поєднується з почуттям обов'язку. Жіночий обов'язок – це любити і бути доброю, дарувати ласку і тепло, нагадувати світу про те, що у Всесвіті ще є місце чогось прекрасного.

Саме тому на Благовіщення, як і на Успіння або Різдво Богородиці, як в день пам'яті однієї з сотень Її ікон, ми просимо у Матері Божої милості і дякуємо. Дякуємо за материнську безвідмовність у проханнях нас, Її дітей.

Невіра поступово захльостує цивілізацію, а в традиційному для православного християнства суспільстві раптово все частіше звучать глузування над нашими ритуалами і звичаями. У світі речей складно пояснити практичний зміст багатогодинних стоянь, читання текстів зі зверненням до людей, яких серед нас зримо немає. Для суспільства, що ампутувало у себе релігійний нерв, віра стає все менш зрозумілою. Це суспільство очікувано осягає кара, хоча і вона здається йому збігом обставин або рукотворною «змовою». Але ми-ж знаємо, Хто керує світовими процесами.

Можливо, сьогодні, в дні пандемії, наша молитва буде тільки сильніше. Коли обставини припирають до стінки, ми сильніше фокусуємося на Бога. Така вже людина. Досягти щирої сталості в релігійному почутті – це і є святість. У спокійний і ситий час вірити і молитися набагато складніше. Тепер – пандемія. Проблеми з доходами, проблеми з переміщеннями, проблеми зі страхами. Небезпека захворіти. Що ж, ще один шанс згадати, хто ми і навіщо ми тут. Адже ми вже чули цю благу звістку, що Бог прийшов на землю в людській подобі, жив серед людей, був убитий і воскрес. Воскрес для нового життя, куди кращого, ніж гетто цього тимчасового світу.

Володимир Басенков

Опубликовано: ср, 06/04/2022 - 12:23

Статистика

Всего просмотров 2,647

Автор(ы) материала

Социальные комментарии Cackle