Митрополит Антоній (Паканич) радить, як бути в ситуації, коли храми закривають, як потрібно діяти? Що все це означає? 

Сьогодні храми занурилися в тишу.  В них немає парафіян. Тільки живі лики з ікон дивляться прямо в душу, посилюючи благоговійну тишу. Світ завмер.

Що відбувається?

Чергова милість Божа. Нарешті у віруючих з'явилася можливість почути головну благу звістку, про яку Церква говорить ось уже більше двох тисяч років, прориваючись крізь безлічі перешкод, створених людиною.

Архангел Гавриїл повідомив Діві Марії, здавалося б, абсолютно фантастичну річ про те, що вона повинна зачати в утробі від Духа Святого і народити Сина – Ісуса і залишитися при цьому Дівою і по народженні.

Але Діва Марія приймає волю Божу беззастережно, нітрохи не вагаючись в ній. Вона каже: «Я ж Господня раба: нехай буде мені згідно з словом твоїм!» (Лк. 1:38).
Яка краса віри, висота довіри Богу! Яка мужність і чистота!

Ми забули про це диво в суєті , що панує навколо нас, а потаємний сенс чудесної події по нерозумінню не усвідомили.

Можливо, для цього нас і занурили в тишу, самотність.  Щоб ми задумалися, переосмислили своє життя, розставили в ній правильні акценти, визначили що важливо, а що ні, щоб чесно відповіли собі на питання «а чи вірю я насправді?»

Велика частина життя у багатьох з нас вже по всій видимості прожита. Можна озирнутися назад і зробити невтішні висновки. Чи тим речам ми приділяли весь свій час, чи на те витрачали сили?  В якому духовному стані ми знаходимося?  Чим заповнене наше серце, раптом, час прийшов завершити земний шлях? Впевнений, відповіді не підбадьорять.

А це головні питання для віруючого.  Саме на них ми повинні зосередитися. Все інше потрібно залишити Богу. Ми повинні в усьому бачити Його благий промисл.

Господь веде кожного з нас по Йому одному веденому шляху і навіть удаване зло перетворюється на благо для нас, якщо ми довіряємо Богу.

Наша віра в Бога і беззастережна довіра Йому – єдиний шлях до спасіння. Іншого шляху немає. Ті, хто шукає інші шляхи заплутуються і відступають від істини.

Багато запитають, але як бути в ситуації, коли храми закривають, потрібно діяти або змиритися? Як тут проявляється наша довіра Богу?

Кожен повинен зробити на своєму місці максимально все, що може, видати свій максимум в цій ситуації, можливо, навіть діяти на межі людських сил. Решту ж потрібно довірити Богу. Він Один вирішить, як буде краще.

Ми не знаємо про Його кінцевий задум. Наша віра – бачити в тому, що ми своїми людськими силами не можемо змінити, волю Божу. 

Нехай Благовіщення Пресвятої Богородиці стане головною звісткою для нас, нехай всі інші новини та інформація померкнуть на цьому тлі і зникнуть з поля нашої уваги. Потрібно жити вічним і справжнім. Земне життя занадто коротке, щоб витрачати його на миттєве і помилкове. Нам дано ще шанс змінити своє життя, змінившись самим. І хто знає, чи буде нам дано ще один шанс, якщо ми не скористаємося запропонованим.

Радості Благовіщенської, весни духовної, чистоти серцевої, віри непорушної!

З нами Бог!

Записала Наталя Горошкова