Більш м'якими нас роблять дитина і ...памперси. 

Хтось сказав: «Я вважаю за краще сповідатися у одруженого священика, тому що неодружені знаходяться ніби на іншій хвилі. Вони поводяться досить відсторонено, і це змушує мене відчувати, що вони не розуміють, про що я кажу. Немов живуть в іншому світі, на іншій планеті!» І я не приховую, що з такою точкою зору цілком згоден. Це правда, що одружений священик в більшості випадків має поступливий характер. Більш м'яким його роблять дитина, дружина, ...памперси! Згоден? Якщо ти купуєш памперси і використовуєш їх за призначенням, то не зможеш літати в хмарах. Спускаєшся на землю. Стаєш більш людяним і справжнім. І ти припиниш показну поведінку. Маска святості розбивається і ти випромінюєш собою доброту, простоту і смирення. Це і є справжнє православне мислення.

Але де це православне мислення на практиці? Де його знайти? Якщо ти запитаєш мене: «Де все те, що ти говориш мені, отче, цей життєвий досвід і реальне сприйняття?» Я зізнаюся, не знаю, що відповісти... Добре, я сказав. Але де все це? Постарайся знайти сам! Як ти шукаєш лікарів, мобільні телефони та автомобілі, так само пошукай і таке оточення. Здорові оточення існують, як і інші.

Існують також «нібито» і більш приземлені поняття, близькі до твоїх власних мірок, твоїх здібностей, психіки і т. д. Не сумнівайся. Мені подобається говорити про правдиве і справжнє життя, про те, як ми йдемо до Бога, про загрозу і ризик стати фальшивими. Ми живемо в Церкві. Але ризикуємо стати людьми «удаваними», «нібито» і масками. Китайська прислів'я говорить: «Якщо ти даси своїй дитині одну рибу, вона з'їсть її сьогодні. Якщо ти навчиш її ловити рибу, вона завжди буде її їсти». Адже якщо ти вмієш ловити рибу, то стаєш на ноги, у тебе є донні вудки, наживки і гачки, власний берег, власний спосіб. Ти вчишся особисто контактувати з морем і риболовлею.

А це означає, що де б ти не знаходився, в будь-якому порту світу зможеш з'їсти рибу! Чому? Тому що ти вмієш її ловити. Рибалка стала твоїм власним даром і талантом. Але коли ти завжди все береш готове, то ніколи не зможеш стати на ноги. Йдеться про пастку, в яку ми всі часто потрапляємо. Тобто часто культивується ставлення залежності. «Прийди до мене, і я дам тобі поїсти. Я дам тобі твою рибку». І ти кажеш: «Але я виріс. Чи не повинен зробити особистий крок? Хіба не прийшов час прийти до Бога самому? Я хочу бути в Церкві, в Православ'ї, так. Але важливо, щоб і моя душа розцвіла в цьому! Я стану на ноги. Ти, отче, мій міст. І ти приводиш мене до Бога. Я ціную це! Дякую, але я не можу вічно розбивати намет на мості».

З книги о. Андрія (Конаноса) «У шлюбі є свої складнощі…»
Переклад з новогрецької Сергія Рудька