Звісно, мене зовсім не дивує те, що цей канал говорить про нашу Церкву, адже подібне вже є прецедентом. Я наразі про інше – а саме про використання у ЗМІ сугестивних технологій маніпуляційного впливу (або, простіше кажучи, зомбування через вплив на підсвідомість).

Знайомий священик скинув у соцмережі сюжет каналу “1+1″ про УПЦ, запитавши мою думку про нього. І, мушу визнати, мене вистачило менш, як на три хвилини перегляду. Далі – свідомо вимкнула. При цьому причина полягала зовсім не у журналістській брехні та її несприйнятті.

Звісно, мене зовсім не дивує те, що цей канал говорить про нашу Церкву, адже подібне вже є прецедентом. Та й те, що завжди шанована Алла Мазур підтримує інформаційні маніпуляції, не так вже й жахає. Я наразі про інше – а саме про використання у ЗМІ сугестивних технологій маніпуляційного впливу (або, простіше кажучи, зомбування через вплив на підсвідомість).

У даному випадку намагаюся не нагнітати, а говорити виключно як фахівець, тому що ця тема є безпосереднім об’єктом мого наукового інтересу.

Тож, що такого маніпуляційного можна знайти у даному сюжеті:

1. Повільна монотонна інтонація з “правильно” зробленими акцентами. Хто хоч трішки знає про НЛП та еріксонівський гіпноз, мене зрозуміють. Для тих, хто не дуже розуміє, коротко поясню: така інтонація вводить людину у трансовий стан, знижуючи поріг критичності мислення. Відповідно, це дозволяє навіювати їй ту інформацію, яка вигідна суб’єкту маніпуляції;

2. Безмістовні картинки, які супроводжують текст та швидко змінюють одна одну. Для дезорієнтації підсвідомості (або, як кажуть психологи, безсвідомого), введеної у транс, – це саме те, що потрібно. До прикладу: коли говориться про новий статут кримських єпархій, показується не документ з печаткою, а листок А4 з якимись “письменами”, який можна витягти з домашнього принтера. Проте, у купі з тим самим гіпнотичним текстом подібне може сприйматися як належний доказ;

3. Суто журналістська (а не спеціалізована психологічна) маніпуляція: “ми обдзвонили, і нам сказали”. Коли «шановні» журналісти говорять про державну зраду (яка є серйозним злочином та карається нормами Кримінального кодексу України), використовувати подібні синтаксичні конструкції, по меншій мірі, дивно. Складається враження, що сюжет не про серйозні речі, а про мавпенятко рідкісної породи, що народилося десь у зоопарку. Адже, коли мова йде про реальний злочин (який себто мав місце) та його журналістське розслідування, докази на кшталт «ми обдзвонили, і нам сказали» – це профанація. Де реальні коментарі уповноважених осіб тих релігійних організацій, які ви обдзвонювали? Де записи розмов із посиланням на тих конкретних людей, які дали ці свідчення? Наразі йдеться про рівень офіційних заяв, а не випадків, коли джерело не варто розголошувати з мотивів професійної етики журналіста;

4. Ну, і є ще одна маніпуляція суто психологічного плану, яка покликана створити дезорієнтацію реципієнта інформації. Зверніть увагу на те, як картинки загального плану з храмами то наближаються швидко, то повільно, а то і взагалі віддаляються. У даному випадку має місце то фіксація на них, то – навпаки. Що це, як не короткочасне виведення з ладу сенсорних систем людини (наразі зорової)? Ті, хто бажають розглянути це питання детальніше, можуть поцікавитися, що таке акомодація ока, та як змінюється уся його оптична система при подібних візуальних маніпуляціях. Додаємо ще текстове маніпулювання – і ви можете уявити ефект.

Наразі я розглянула лише 4 аргументи. З них суто журналістський один, а решта – психологія та НЛП. Чому ж я не аналізую сюжет далі та не торкаюся питання маніпуляцій саме журналістського характеру? А тому що, хоча я й спеціаліст, мені шкода власну психіку, і я не почуваюся повністю захищеною від подібного впливу. Тому й вимкнула ролик, не додивившись навіть до закінчення третьої хвилини. Що ж говорити про людей, які не вміють розпізнавати згадані прийоми впливу на безсвідоме? Для порівняння (при всій неповазі до переважної більшості російських ЗМІ) хочу відзначити: їхні маніпуляції є значно м’якшими, так як найчастіше вони полягають у безпосередньому поданні фейкової інформації, ідеологічних штампів тощо. Тут же ми маємо справу саме з прихованим впливом на безсвідому сферу психіки. До слова, довести подібні речі у судовому порядку вкрай важко, адже явище сугестії (навіювання) має місце в усіх сферах життя, а окреслити його здорові рамки можливо лише теоретично.

Тож наостанок, з огляду на це, хочеться зазначити: у даному контексті пророцтва святих про те, що людей «останнього часу» буде легко обманути телевізором, далеко не є «мракобіссям», як це багатьом здається. Тому хочеться звернутися до споживачів масової інформації (бо до журналістів, які маніпулюють інформацією, звертатися даремно) із закликом: будьте обережні та дбайте про свою особисту інформаційну безпеку. Це абсолютно не означає, що треба впадати в параною з цього приводу, та розумна обачність допоможе вам вберегтися від обману. 

За матеріалами сайту pro.church.ua