Священик Олег Точинський, клірик Волинської єпархії УПЦ про те, що ж насправді відбулося у Рівному?

І рани народу Мого легковажно лікують, говорячи: Мир, мир, а миру нема!

(Єремія 6:13-15)

13 листопада 2014 року в місті Рівному відбулась доволі неоднозначна подія, яку багато хто встиг назвати «історичною». Керуючі єпархіями місцевих УПЦ, УПЦ КП, УАПЦ та УГКЦ підписали документ під назвою «Меморандум про єдину Україну та єдину Українську помісну православну церкву». 

Гадаю, ви погодитеся зі мною, що перш ніж підписувати угоду на такому рівні, варто заздалегідь визначити її кінцеву мету. На перший погляд, вже сама назва рівненського “меморандуму” пояснює для чого його прийняли. Однак, схоже, що підписанти мають різні наміри, які вони відкрито задекларували у форматі усному. В такому випадку, сам письмовий «меморандум» втрачає будь-які підстави і перспективи.

Не таємниця, що керуючий Рівненською єпархією УПЦ КП, за активної підтримки окремих політичних сил, постійно чинить тиск на духовенство та мирян Рівненської єпархії УПЦ. Яскравими доказами цього є останні події на Рівненщині, які грубо порушили міжконфесійний спокій, а саме – низка захоплень храмових споруд УПЦ представниками УПЦ КП. Мова йде не про добровільний перехід, коли члени громади абсолютною більшістю виявляли бажання змінити конфесію. Очевидними стали події, коли під стінами храмів б’ють та принижують священиків і людей, зводять на них наклепи та винуватять в неіснуючих провинах, коли зрізають замки на дверях церков, а самі культові будівлі відбирають за безсоромним рейдерським сценарієм.

На перший погляд «Меморандум» має мирний характер, однак варто лише поглянути на останні реальні події, аби зрозуміти що не всі підписанти на ділі хочуть миру, і хто саме винен у нестабільній міжконфесійній ситуації на Рівненщині. Неозброєним оком видно, що представники УПЦ КП, попри поодинокі “відхрещування”, винні в розхитуванні міжконфесійного миру на Рівненщині найбільше. В принципі, сам очільник Рівненської єпархії УПЦ КП митрополит Іларіон цього і не заперечував, що можна зрозуміти з його репліки: «І нехай нині ніхто не переживає за те, що одна конфесія переходить до іншої, тому що коли буде єдина православна церква, тоді все стане на свої місця. Але для відновлення історичної справедливості всі процеси, які зараз відбуваються на Рівненщині, вони є добрі. В тому числі, і повернення громад в лоно церкви Київського патріархату. Хай в цьому нам допоможе Бог».

Сказано доволі цікаво, однак у  світлі останніх сумних подій, зрозуміти можна так, ніби митрополит УПЦ КП закликає представників УПЦ змиритись з тим, що їхні храми будуть і надалі захоплювати. Вважаю необхідним ще раз повторити слова офіційного речника УПЦ, єпископа Ірпінського Климента, проте в Україні справді вже давно діє єдина Православна Церква, яка щороку підтверджує свою Єдність з усім Православним світом шляхом постійних спільних Літургічних та молитовних єднань. Тому творити те, що вже існує, ще й шляхом порушення Божих заповідей, церковних канонів і державних законів є щонайменше абсурдним, і не може мати Божого благословіння.

Тому незрозуміло, про яку саме «історичну справедливість» говорив митрополит УПЦ КП Іларіон, коли казав, що процеси, які відбуваються на Рівненщині, тобто захоплення храмів, побиття, залякування та паплюження незгодних з цими подіями людей, є чимось "добрим". А завершення його репліки просто не залишає коментарів, оскільки митрополит схвалює «повернення»/захоплення громад УПЦ, закликаючи поміч Божу.

Можна лише здогадуватись, як надалі будуть розвиватися міжконфесійні стосунки в Рівненській області. Однак перспективи виглядають невтішними, в першу чергу для представників УПЦ. Відтепер логічно очікувати, що прихильники УПЦ КП будуть всіляко провокувати духовенство УПЦ до співслужіння і спільної молитви, а в разі відмови останніх, постійно «тицятимуть» “історичним” «меморандумом» в обличчя, наголошуючи на тому, що ті зривають угоду і домовленості.

Невідомими залишаються і цілі, які переслідували митрополити УПЦ Варфоломій і Анатолій, підписуючи цей «пакт», але навряд чи їм вдалося зупинити погроми та захоплення храмів у ввірених їм єпархіях. А ось нагнітання та загострення і без того складної міжконфесійної ситуації тепер точно посилиться.

Захоплення храму в селі Ходоси (Рівненська область)

Взагалі, щось подібне можна було б підписувати, якби представники УПЦ КП хоча б повернули захоплені культові споруди (або, принаймні, поділили храм між двома конфесіями) та принесли офіційні вибачення за ту «справедливість», яку вони «відновлюють», руйнуючи мир між людьми одного народу, громадянами однієї країни та одного, як вони кажуть, “віросповідання”. Інакше - ця ситуація нагадуватиме гіпотетичне підписання договору про співпрацю між представниками України та ДНР, але без припинення вогню.

Та й взагалі, якого миру можна чекати від УПЦ КП, якщо навіть офіційний речник Київського патріархату митрополит Євстратій (Зоря) на своїй офіційній сторінці в соцмережі Фейсбук назвав духовенство і віруючих УПЦ, які не погодилися з підписанням рівненського «меморандуму», «ватою», чим виявив вкотре свою крайню неповагу до тих, з ким УПЦ КП специфічним способом «шукає миру», і хто має інший погляд на шляхи вирішення проблеми розколу в українському православ'ї. 

Бо ж не той любить свій народ, хто кричить про мир, а той, хто цей мир творить на ділі, а не копає рів для нових рік крові. Безумно встановлювати правила безпеки дорожнього руху для роботи на шахті, а правила техніки безпеки під землею, для моряків. Так і політичні меморандуми, які народжуються під “дулом пістолета”, ніколи не вирішать проблеми церковного життя на перспективу, бо перебувають із церковністю в різних площинах і мають зовсім різну мету.

А, можливо, відповідь набагато простіша. І ціллю УПЦ КП є, насправді, не мир?

pravoslavnews.com.ua