Тези проповіді архімандрита Маркелла (Павука), духовника Київських духовних школ, на свято Благовіщення Пресвятої Богородиці. 

Найчастіше велике свято Благовіщення Пресвятої Богородиці припадає на час Великого посту. І це не випадково. Для нас, дорогі брати і сестри, це свято містить чудову підказку, як жити, щоб життя було не тягарем, а в радість.

Пресвяту Діву Марію з трьох років виховували при храмі Божому, де вона більшість часу віддавала молитві та безкорисній праці. Далі Вона приймає рішення не виходити заміж, а назавжди зберігати Свою дівочу чистоту. І лише формально, щоб не порушувати старозавітній закон, Її видали заміж за старця Йосипа. Саме за таке велике смирення Діва Марія отримала від Архангела Гавриїла радісну звістку про народження від Неї Спасителя світу Христа: «Радій, сповнена благодаті! Господь з Тобою» (Лк. 1:28).

Кожна людина прагне отримувати у своєму житті радість. Життя без радості – це не життя, а тюремна неволя. Найсуттєвішою відмінністю нас, християн, від людей невіруючих має бути радість. До цього всіх нас закликає святий апостол Павло: «Завжди радійте!» (1 Сол. 5:16).

Ми тішимося, коли отримуємо приємну звістку чи подарунки, зустрічаємо дорогих людей, слухаємо гарну музику. Особлива радість виникає у матері, коли народжується дитина (Івана 16:21). Але чому наші земні почуття бувають короткочасними? Ще вчора ми втішалися, розмовляючи з якоюсь людиною, а сьогодні вона нас дратує, ми її не хочемо бачити. Нещодавно молоде подружжя єднало велике полум’яне кохання, а сьогодні вони живуть як кішка з собакою і вже думають про розлучення. Місяць тому хтось радів, що він сильний і здоровий, а нині ми бачимо його кволим, хворим і пригніченим. То як утримати нашу радість?

Саме для того щоб у серці завжди зберігалася радість, апостол закликає всіх християн бути вільними від пристрастей цього світу (Гал. 5:13). Лише людина, котра поступово звільняється від лукавих звичаїв цього світу і  більш за все думає про те, як догодити Богу, здатна непохитно зберігати в душі спокій і добродушність, навіть коли їй заподіяли зло; адже, як вчить св. Нектарій Егінський, «щастя не у зовнішньому, а в нас самих. Щастя – це чисте серце, тому що саме таке серце стає престолом Божим».

Божа Матір прикладом Свого життя навчає нас надмірно не пристращатися не лише до гріховних речей, але й до явищ, на перший погляд, досить невинних. Наприклад, що може бути кращим за період закоханості, та якщо юнаки ы дівчата при цьому не будуть стримувати свої тілесні почуття й до весільної ночі втратять свою цнотливість, то разом з нею втратять також повноту сімейного щастя. Це саме відбувається, коли порушують піст у супружньому житті. Чи не з причини швидкої втрати цнотливості та недотримання встановлених Церквою постів нині так швидко розпадаються шлюби?! Як радіють під час народження дитини! Але якщо батьки дбають лише про її тіло й забувають про душу, не вчать її молитися і ходити до Церкви, то вона виростає дикою та невдячною. Наскільки приємно, коли нас хвалять, нагороджують, але якщо при цьому ми не смиряємося й забуваємо дякувати Богові, то через гординю і марнославство все здобуте швидко втрачаємо. Так само, коли не слухаємося старших, намагаємося добиватися своєї «правди», наш спокій кудись зникає.

Отож, якщо ми хочемо, згідно із заповіддю апостола, завжди радіти, будемо стримувати себе не лише від гріховного, але й від речей нібито невинних, проте дуже небезпечних. Бо, як пише апостол, дружба із світом цим є ворожнечею проти Бога (Якова 4:4).

Те, що свято Благовіщення у більшості випадків припадає на Великий піст, якраз нагадує нам, що головним джерелом нашої радості є не земні втіхи, а стриманість і міра у всьому. Амінь!