Чому саме на Андрiя прийнято ворожити? Як прожити й не спокуситись вірою в язичницькі божества? Розповiдає прес-секретар Блаженнішого Митрополита Онуфрiя архімандрит Пафнутiй (Мусiєнко).

Простіть мені, дорогі брати і сестри, і вперше, і вдруге, і втретє – замість того щоб розповідати про те, як перебороти язичницькі традиції ворожіння на Андрія, я розкажу спочатку, як сам брав у них участь, коли ще не ходив до церкви. Каюсь, ще школярами ми ввечері перед святом апостола Андрія Первозваного робили людям шкоду. Попри те, що треба було навідуватися в ті хати, де живуть дівчата, одному дідові, який накрутив колись вуха моєму другові, ми відкотили далеко від воріт неколоті дрова, а сусідові, котрий не дозволяв у яру випасати худобу іншому моєму другові, ми віднесли до потоку ворота й завісили на вербу. Щоправда, біля помешкання однокласниці Віталіни ми все-таки зрозуміли, в чому ж суть цих вечірніх походеньок – вона перев’язала нитками дорогу перед хатою і заховалась за парканом: хто розірве нитку? Розірвав нитку Микола, а Віта чекала на Василя з паралельного класу, вона на нас накричала і вернулась до хати. А ми ще довго прогулювались під ясним зимовим небом, тішачись з благодатного вечора та дякуючи по-своєму Творцю за прозоре небо, юнацькі надії і гарний настрій.

Коли я вже ходив до храму, то дізнався, чому ж саме на Андрія в народі прийнято робити шкоду й ворожити: свято апостола Андрія Первозваного припало на свято Калети – язичницького божества людської долі. У дні перед зимовим сонцестоянням Сонце вважалося особливо беззахисним, і Калета спускався на землю, щоб оберегти його від злих сил темряви. Саме тому святий Андрій, що замістив Калету, став вважатися захисником і провісником людської долі, а ворожіння в ніч на Андрія (з 12 на 13 грудня) є традиційними серед українців, а особливо українок. На відміну від інших випадків ворожіння і чаклунства, «андріївські» мають більш етнографічний і культурологічний зміст, хоча й не позбавлені негативного впливу язичницької психології на християн. Адже людина, яка завжди спокушається бісами, зовсім не в усіх житейських випадках, особливо коли це стосується особистого життя чи планів на майбутнє, сподівається на Бога. А в нашому суспільстві це питання актуальне передусім тому, що ми ще не пережили цілковито язичництво. Через те й говоримо про такі явища, як біла чи чорна магія. Але людина, котра вірить у Христа, в Його заступництво, не може вірити в те, що наша доля залежить від розірваної нитки чи хтось там із «чорним оком» або поганою аурою може нашкодити. Це відбувається від нашого маловір’я, від нашого недосконалого духовного життя. Як сказав Господь: «Хай вам станеться за вашою вірою!» (Мв. 9:29).

А як же прожити й не спокуситись вірою в язичницькі божества? Треба регулярно звершувати молитовне правило, не нехтувати постом і утримуватися від надмірностей. Завжди, коли є якась тривога чи загроза присутності нечистої сили, ми можемо прочитати Ісусову молитву або молитву Іоанну Предтечі, швидкому і надійному помічникові в боротьбі з лукавим. Також ми знаємо, що молитвами наших Києво-Печерських святих – преподобних Антонія і Феодосія – люди зцілювались від зневіри, тяжких хвороб і звільнялися від бісів. Один із печерських подвижників, нині шанований серед православних святий, прп. Ісаакій Печерський, у затворі був спокушений бісами. Диявол його довго мучив, поки не спокусив. Ісаакія змусили біси до виснажливого довгого танцю, аж поки затворник не впав від знемоги. Врятували Ісаакія саме преподобні Антоній і Феодосій, які особисто доглядали за ним, розслабленим. Через три роки хворий нарешті піднявся з постелі та своїм святим життям відлякував бісів. А коли все ж таки зустрічав їх, то говорив, що не боїться бісівської сили, бо вірить у силу Господа й молитовну допомогу прпп. Антонія і Феодосія Печерських. Сьогодні прп. Ісаакій Печерський допомагає кожному з нас бути обачнішим у духовному житті, не піддаватися спокусам, соціальним панікам тощо. І віра людей у різні чародійства завжди є лише показником того, наскільки ми довіряємо Христу як нашому Спасителю і Богові. А ще в нас є великий заступник і покровитель – святий апостол Андрій Первозваний, який приніс християнську віру на нашу землю і дав нам закон Життя – Новий Завіт, щоб ми звіряли з ним усе своє життя та відкривали своє серце не віруванням, а вірі, не емоціям, а думці, не божествам, а Богові.

Архімандрит Пафнутій (Мусієнко)