Языки

  • Русский
  • Українська

Чи можна вбивати людей на війні? — відповідає владика Климент

Содержимое

1 січня у Почаївській духовній семінарії пройшов молодіжний форум, на якому обговорювалися проблеми православної молоді у сучасному світі.
Зустріч проходила у формі діалогу. Її провів голова Інформаційного відділу УПЦ єпископ Климент. Учасниками форуму стала молодь із різних областей України, а також із ближніх країн закордону. Молоді люди мали змогу поспілкуватися між собою, а також отримати відповіді спікерів на актуальні питання. Зокрема про "вбивство на війні" єпископ Климент відповів так.

Чи можна вбивати людей на війні? Якщо так, то чим це виправдовується?

Не знаю, як відповісти на це питання. Життя дуже складне. Якби була така універсальна відповідь на всі питання, я б вам її дав. Але життя — складне, і не на всі питання можна знайти відповіді.
Молода людина щаслива тим, що ще може себе захистити від якихось складнощів цього життя. Коли людина дорослішає, на жаль, опиняється перед такими викликами, від яких вже не можна абстрагуватись. Те, що ми сьогодні переживаємо, — горе, яке і ворогу не можна побажати.

«Священик або той, хто має стати священиком, не має права вбивати»

Я пам’ятаю минулу зиму, коли це все ще тільки починалося, ті три дуже напружені дні. Ми жили в Лаврі і чули тоді стрілянину, галас... Була така невизначеність. Я тоді подумав, що ми тільки три дні живемо в таких складних умовах, а у людей вже такий страх. Страх перед невизначеністю, що буде завтра. Але ж є такі країни, як-то Ізраїль, Палестина, Сірія, Ірак, де люди в такому стані живуть роками. Раніше ніколи над цим не задумувався. Але після подій минулої зими багато змінилося. Тепер, коли я чую, що десь війна, думаю про те, що ніякі сварки чи суперечки, ніяка влада не варта того, аби люди вбивали одне одного.
Біблія нам говорить, що людське життя має абсолютну цінність. Це беззаперечний факт. І християнин повинен від цього відштовхуватися. Саме тому священик або той, хто має стати священиком, не має права вбивати людину ні за яких обставин. Якщо людина навіть випадково вбила іншу людину, то має канонічну перепону для рукоположення у священний сан.
На цих канонічних нормах і повинно базуватися наше відношення до вбивства.

«Людина у формі, людина із зброєю не має керуватися лише емоціями»

Однак, звичайно, не всі є священиками, і є таке поняття, як ратний подвиг. Є поняття – служіння ближньому через військову службу. Ми з шаною ставимося до військових, благословляємо їх на ратну службу, молимося “о властех” держави нашої і “воинстве ея”. І ця наша молитва за воїнство є свідченням того, що є люди, які виконують особливий послух у цьому житті і в цьому світі – послух боротьби зі злом.
Ми знаємо, що зло не здолати злом і силу силою не перемогти. Зло долається лише смиренням. Але є закони світські, є соціальний, державний устрій, крім того, є устрій, який забезпечує порядок на міждержавному рівні. Тому служба в армії — це особливий послух, який не сьогодні виник, це послух, який мав місце упродовж всього існування людства, починаючи із Старого Заповіту.
Тому Церква благословляє захищати ближнього зі зброєю. Але при тому, кожен із нас повинен свідомо відноситись до цього. Людина у формі, людина із зброєю не має керуватися лише емоціями, своїм настроєм чи ненавистю. Потрібно нести надзвичайно велику відповідальність.

«Якщо людина має добрий помисел, Господь допоможе зберегти чистоту своєї совісті всюди, навіть — на війні»

Я наведу приклад із життя блаженного старця Паісія Афонського. Ми знаємо, що старець Паісій був на війні, ніс там службу зв’язковим. Він дуже не хотів воювати зі зброєю в руках. Якось з групою солдат вони потрапили в оточення, коло звужувалося і звужувалося, перестала працювати рація, і неможливо було передати в центр інформацію, що їм потрібна допомога. Майбутній старець намагався відремонтувати рацію, налагодити зв'язок. Його командир дав наказ — покинути рацію та йти в бій, взявши до рук рушницю. Але наш майбутній старець не послухав командира, він став молитись та продовжував лагодити рацію. І вдруге, і втретє він не слухав наказу командира. Коли вже командир пригрозив старцю стратою, якщо він не покине рацію і не піде на допомогу іншим зі зброєю, молитвами старця, рація раптово запрацювала. Відтак, солдати змогли повідомити про те, що потрапили в оточення, і були врятовані.

Старець Паісій говорить, якщо людина має добрий помисел, Господь допоможе зберегти чистоту своєї совісті всюди, навіть — на війні. 
Людина завжди має тримати свою совість чистою. Завжди бути чистою по відношенню до себе, до Бога, до своїх ближніх. Тоді, в яких би обставинах людина не опинилась, якщо її совість чиста, Господь допоможе вчинити по-християнськи.

Опубликовано: вс, 04/01/2015 - 15:54

Статистика

Всего просмотров: 7

Автор(ы) материала

Популярное за 7 дней

Реклама

Реклама:
Социальные комментарии Cackle