Быть патриотом, националистом или быть христианином?

О национализме, патриотизме, космополитизме, шовинизме и других «измах» — кандидат богословия, кандидат филологических наук, доцент Киевской духовной академии протоиерей Олег Кожушный для портала «Православная жизнь».

Сегодня люди борются с дилеммой: быть патриотом или христианином. Но...

— Можно ли быть сегодня и патриотом, и христианином одновременно?
— О патриотизме написано много книг. Как патриотизм соотносится с христианскими убеждениями — вот в чем вопрос. 
Сегодня проблема состоит в том, что люди часто путают понятия «патриотизм», «космополитизм», «национализм», «шовинизм». Очень часто в сознании людей возникает своеобразный «микс», из которого очень трудно «выудить» истину. И зачастую христианин борется с такой «неразрешимой дилеммой» — быть патриотом страны или быть христианином?
В действительности никакой дилеммы не существует. В построении всей своей личной, а тем более общественно­политической жизни истинный христианин, в первую очередь, руководствуется Священным Писанием и опытом своих духовных предшественников – Священным Преданием.
— А в чем это выражается?
— Отвечая на вопрос, хочу обратиться к одному из раннехристианских памятников, который я имел честь перевести на современный украинский язык — «Послание к Диогнету»*. 5-­6 главы этого послания содержат очень полезный для современного христианина материал, который как нельзя лучше раскрывает отношение первых христиан к т.н. национально­патриотическому вопросу. Лично я считаю, что ничего лучше этого в христианской письменности не сказано о том, каким идеалом должны руководствоваться христиане в своих отношениях к государству.

Любая земля для христианина — родной дом. И вместе с тем здесь он — чужак

Суть того, что там говорится: христианин – гость на этой земле. Любая земля для христианина – родной дом. И вместе с тем на любой земле он – чужак, поскольку имеет «небесное гражданство». Именно от этого, я считаю, нужно отталкиваться, когда ты выстраиваешь свое отношение к земной Отчизне и исполняешь свои гражданские обязанности.
Ну, а если в иерархии жизненных ценностей христианина главное место занимает не спасение души через служение Богу и ближнему, а что­-либо иное, тогда у него всегда возникает своеобразный «сбой» в отношении ко «внешним» вещам в этой жизни. В том числе, и к национально-­патриотическому вопросу. Трагические искажения в отношении такого человека к Родине выражают следующие слова: «космополитизм», «национал­шовинизм», «этнофилетизм» и т.д.
Я прекрасно понимаю, что мой лапидарный ответ на столь важный вопрос – всего лишь ремарка. А вот всестороннее его осмысление должен предложить обществу соборный разум Церкви.
***
* - Приводим цитату из книги "Послання до Діогнета", а также главы 5-6. Перевод с древнегреческого на украинский язык прот. Олега Кожушного (печатается с разрешения автора). 
"Своєрідною перлиною послання до Діогена є 5-7 глави, де розповідається про моральні принципи християн, які підкорили новому вченню цілі материки і народи. Як влучно зазначає архімандрит Кіпріан (Керн): «Нічого кращого не сказано у християнській писемності про те, яким ідеалом повинні керуватися послідовники Христа у своєму ставленні до держави і так званого національного (національно-патріотичного – К.О.) питання. За своєю силою цей уривок піднімається до висоти послань апостола Павла і перевершує послання св. Ігнатія до римлян»".

5 глава

  1. Християни не відрізняються від інших людей ні країною, ні мовою, ні звичаями.
  2. Не мешкають десь в особливих містах, не використовують незвичного діалекту (говірки), не проводять відмінного від інших життя.
  3. Це вчення, що відкрилося їм, не є якимось витвором або думкою (старанням, дією) людей – винахідників нового. Вони не надали перевагу людській думці, як інші.
  4. Мешкаючи в еллінських і варварських містах, де кому визначено, і наслідуючи місцевих жителів в одязі, повсякденному житті та усьому іншому, вони, безсумнівно, являють подиву гідний і незвичайний спосіб влаштування власного громадянського життя.
  5. Мешкають у власній вітчизні, але як поселенці; беруть участь в усьому як громадяни і терплять усе як чужинці; всяка чужина є для них батьківщиною, і всяка батьківщина – чужиною.
  6. Як усі, вони беруть шлюб, народжують дітей, але не покидають їх (не покидають народжених).
  7. Влаштовують спільну трапезу, але не просту. (Влаштовують спільну трапезу, а не ложе).
  8. Вони знаходяться у плоті, але живуть (не законами) плоті.
  9. Перебувають на землі, але є громадянами неба (але мають небесне громадянство).
  10. Підкоряються встановленим законам, але власним життя перевершують їх.
  11. Люблять усіх, і всіма переслідувані.
  12. Їх не знають, але засуджують, страчують, але вони залишаються живими.
  13. Вони убогі, але багатьох збагачують. У всьому мають потребу, і водночас – усього вдосталь.
  14. Вони позбавлені шани (поваги, честі), але через безчестя прославляються. На них зводять наклепи, а вони виявляються праведними.
  15. Їх лихословлять, а вони благословляють; їх зневажають, а вони виявляють повагу.
  16. Є доброчинцями (добродіями), але карають їх, мов злочинців. Коли їх карають, вони радіють, немовби їх спасають (немовби їм дають життя).
  17. Іудеї ворогують із ними, як з іноземцями, елліни також їх переслідують. Однак пояснити, з якої причини ця неприязнь, їхні ненависники не можуть.

6 глава

  1. Просто кажучи, чим є у тілі душа, тим є у світі християни.
  2. Душа поширена по всіх членах тіла, а християни – по містах світу.
  3. Душа, перебуваючи в тілі, є не від тіла (є нетілесною). І християни, населяючи світ, є не від світу.
  4. Невидима душа стережеться (охороняється) у видимому тілі. Так і християни, будучи видимими у світі, мають невидимим своє благочестя (богошанування).
  5. Плоть ненавидить душу і воює (супроти неї), жодної образи не зазнавши, тому що душа перешкоджає їй віддаватися насолодам; і світ ненавидить християн, жодної образи від них не зазнавши, оскільки протистоять (його) насолодам.
  6. Душа ж любить ненависницю-плоть і члени тіла; християни також люблять тих, хто їх ненавидить.
  7. Хоча душа міститься в тілі, однак сама утримує (дотримує у порядку, єднає, пов’язує) тіло; так і християни, хоча і знаходяться у світі, немов під сторожею, самі утримують світ.
  8. Як безсмертна душа пробуває у смертній оселі, так і християни проживають у тлінному (світі), очікуючи на небесне нетління.
  9. Позбавлена їжі та пиття, душа стає кращою; і християни, коли їх карають, кожного дня ще більше примножуються.
  10. Ось яке славне (величне) становище визначив для них Бог, від Якого вони не в змозі відмовитися.
 
 

Опубликовано: пт, 30/01/2015 - 12:03

Статистика

Всего просмотров 207

Автор(ы) материала

Социальные комментарии Cackle