— Про культуру суспільства можна судити з того, наскільки в ньому поважають старших. Ваше Блаженство, роз'ясніть, будь ласка, молодим людям: навіщо поважати старших, допомагати і підтримувати ветеранів, інвалідів — усіх тих, хто своєю працею і життям послужив розвитку країни, захищав її?

— Про повагу до батьків нам нагадує п’ята заповідь Закону Божого: «Шануй свого батька і матір свою, щоб тобі добре було, щоб довгими були дні твої на землі». Окремої заповіді про повагу до старших людей немає, але Святе Євангеліє навчає нас, як ми повинні поводитися з ближніми своїми, зокрема, Господь говорить: «Як ви хочете, щоб з вами поступали люди, так і ви поступайте з ними» (Мф. 7: 12).  Тому важливо це знати молодим і не забувати, що їх також чекатиме старість.
У посланні святого апостола Павла до Тимофія сказано: «Старшому не докоряй, а шануй, як батька свого». І у Старому Завіті можемо також знайти багато прикладів поваги до старших: у Другій книзі царств, в якій, зокрема, розповідається про те, як молодий пророк Єлисей став наступником пророка Ілії. Святий пророк Ілія тричі переконував пророка Єлисея не йти з ним у далеку і важку подорож, але Єлисей відмовився залишити старенького пророка. А в Книзі Руфі розповідається, як молода Руф, ставши вдовою, рішуче відмовилася залишити свою свекруху Ноємінь і продовжувала жити з нею, піклуючись про її старість.

Багато й інших прикладів дає нам християнська історія, навчаючи молоде покоління шанувати старших. Адже кожного, хто ставитиметься з повагою до людей, які пройшли поважний життєвий шлях, які багато потрудились, захищаючи нашу Вітчизну на полі бою, розбудовуючи її в післявоєнний час, Господь обов’язково благословить, дасть його серцю мир, зміцнить здоров’ям і не позбавить таку людину Свого Небесного Царства. А це і є найбільшою цінністю нашого земного життя. Тому якщо молода людина не забуватиме про заповіді любові і поваги до ближнього, то й Господь не забуде про неї — ні в цьому земному житті, ні у вічному.