21 грудня на недільному богослужінні у храмі преподобних Антонія та Феодосія Києво-Печерської Лаври після читання Святого Євангелія Предстоятель звернувся до пастви із проповіддю, в якій торкнувся питання вдячності людини Богові за всі Його благодіяння.

У сьогоднішній євангельській притчі йшлося про десять прокажених, яких зцілив Спаситель, проте тільки один із них повернувся до Нього, щоб подякувати за своє зцілення.«Проказа — це хвороба, яка робить людину нечистою перед Богом і перед людьми, — сказав Блаженніший Онуфрій. — У нас є духовна проказа — наші гріхи. Проказа може бути і набутою, і вродженою, і наші гріхи теж бувають двох якостей: ті, які ми допустили у своєму житті і ті, які ми успадкували від своїх предків. Але найчастіше гріхи виявляються у сукупності, коли ми вже не відрізняємо важкості набутих гріхів від звершених, тільки відчуваємо їхній тягар. Але якою б не була причина нашої внутрішньої духовної прокази, ми повинні пам’ятати, що немає такого гріха, який би зміг перешкодити людині звернутись до Бога і отримати від Нього прощення і зцілення».

Далі Його Блаженство зазначив, що людина в силі преобразити і наслідки свого особистого гріха, і гріхів своїх прародителів. Якщо вона перебуває від Бога далеко і відчуває, що в неї немає миру, ця людина повинна зі смирінням звернутись до Бога і сказати: «Ісусе, наставнику, помилуй нас!» І Господь допоможе такій людині. Але якщо вона отримала від Бога допомогу, то має дякувати Богу за це: «Ми живемо на землі, оточені Божими милостями: одяг, який ми носимо, їжу, якою харчуємося, житло, в якому живемо, машини, інші предмети необхідності, наше здоров’я і все інше є Божественними даруваннями для людини. Бог нам їх дає для тимчасового користування, бо прийде час, коли все це доведеться покинути. І людина повинна бути Богові вдячною за це. Чим ми можемо віддячити? Нам немає чим розплатитись, ми тільки можемо Богу дякувати за всі Його благодіяння. І якщо ми невдячні, то стаємо винуватцями перед Богом».

Його Блаженство порівняв вдячність людини перед Богом із поведінкою того, хто взяв кредит у банку. Якщо він вчасно сплачує свої відсотки, то у визначений час він розраховується з банком, і останній вже не має до свого клієнта жодних претензій. Якщо ж клієнт перестає виплачувати необхідні відсотки, то в нього конфісковують майно і, навіть, саджають до в’язниці.

«Ось таким своєрідним  джерелом кредитів, якими ми користуємось у нашому житті, і є Господь, — наголосив під час своєї недільної проповіді Блаженніший Онуфрій. — І ті відсотки, які ми повинні сплатити за наші кредити, це наша подяка Богові. Якщо ми дякуємо Богові, то Він нічого не вимагає від нас натомість, ми вільно користуємось Його благами і не боїмося, що нас «посадять за це до в’язниці». Якщо ж ми не дякуємо, то стаємо винуватцями, які неправильно використовують Божественні дари. Преподобний Петр Дамаскін каже: “Людина винна перед Богом не стільки за свої гріхи, як за те, що приймала від Бога благодіяння і не дякувала за це”. Тому і наша молитва до Бога теж має бути двоскладовою: спочатку ми маємо каятись за свої гріхи, а потім дякувати за все, чим Бог наділяє нас у цьому житті».