Як досягти єдності?

Проповідь на Богоявлення архімандрита Маркела (Павука), духівника Київських духовних шкіл.

Святий цар і пророк Давид в одному із псалмів каже: «Оце яке добре та гарне яке, щоб жити братам однокупно!» (Пс. 132:1). Тобто він звеличує ідею єднання між людьми. І Сам Христос Спаситель перед Своїми Хресними стражданнями молився, щоб усі були єдиними між собою: «…як Ти, Отче, в Мені, і Я в Тобі»  (Івана 17:21).

Коли нема миру і злагоди між людьми, коли царство (державу) ділять, коли в сім’ї кожний думає лише про себе, а не про благо ближніх, то, як застерігає Спаситель, не може таке царство, така держава чи сім’я встояти, зберегтися. На превеликий жаль, ми нині спостерігаємо, як через церковні та політичні розділення руйнується наша держава, якими нестабільними і нещасними є більшість сімей, де чоловік, дружина й діти постійно ворогують між собою.

У цей святковий день, коли Христос прийшов на річку Йордан, щоб прийняти від святого пророка Іоанна Хрещення, нам дається зразок єднання за образом Пресвятої Трійці.

Коли Господь хрестився, тоді Святий Дух зійшов на Нього у вигляді голуба, а Отець Небесний сказав: «Це є Мій Улюблений Син, Якого Я вподобав» (Мв. 17:5). Так, уперше після народження Христа, були явлені всі три Лики єдиносущної і нероздільної Трійці. На Йордані з’являється Бог у всій Своїй повноті, тому це велике свято ще називається Богоявленням. Як у Святій Трійці нероздільно, незмінно, нерозлучно й у великій взаємній любові поєднані три Іпостасі, так само й ми маємо єднатися в сім’ї і державі.

Зауважмо також, що в момент Хрещення, на що звертає увагу святитель Феофан Затворник, Дух Святий сходить у вигляді голуба від Отця й почиває на Синові, а тому не праві католики, які додали до Символу віри так зване filioque (що Дух Святий сходить не лише від Отця, але й від Сина). Це неправильне вчення про Трійцю стало однією з причин, чому 1054 року Римський Папа, а з ним майже весь Захід, відколовся від нашої Святої Православної Церкви. Свято Богоявлення також викриває неправду сектантів, так званих свідків Єгови, які зовсім не визнають Святу Трійцю та Божественну природу Христа. Хоча вони ретельно вивчають Святе Письмо, дуже люблять Його цитувати, але через гординю ніяк не можуть побачити в Євангелії ці ясні слова про Трійцю і в бурхливому життєвому морі викидаються за борт рятівного корабля Церкви.

У багатьох виникає питання: чи можемо ми досягнути єднання, коли маємо різні, часто дуже непрості характери, різні погляди на життя, великі чи непомітні недоліки, а також зазначені вище великі догматичні розбіжності у віровченні? Щоб хоча б частково подолати відмінності між собою, люди об’єднуються в братства, політичні партії, спілки. Буває, що людей насильницьким шляхом об’єднують чиновники заради власних цілей, як раніше створювали радгоспи та колгоспи. Але зазвичай такі утворення дуже нетривалі й швидко розпадаються.

Найнадійнішим єднанням може бути лише єднання у Христі, за образом Пресвятої Трійці. Шлях до нього лежить не через політичні рішення, а через покаяння. Не випадково після Свого Хрещення і 40-денного випробування в пустелі Христос розпочав проповідь саме з заклику до покаяння: «Покайтеся, бо наблизилося Царство Боже» (Мв. 4:17), «Покайтеся і віруйте в Євангелію» (Мк. 1:15). До Хрещення Спасителя люди приходили до Йордану, де святий Пророк і Предтеча Господа Іван також проповідував покаяння, тобто закликав змінити спосіб свого життя на краще. До нього приходили воїни, і він радив їм нікого не ображати й бути задоволеними своєю платою. Коли приходили знатні багаті люди, то він закликав їх ділитися з бідними своїми статками; коли приходили книжники чи фарисеї, які пишалися знанням і виконанням Закону Мойсея, він досить різко викривав їхнє лицемірство та називав їх зміями, породженням єхидни. Бо нема людини, яка б прожила життя й ніколи ні в чому не згрішила (див. 2 Пар. 6:36). Страшно, коли людина не усвідомлює своїх гріхів, хизується власною уявною праведністю й не бажає щиросердно визнати свої провини. Тоді вона перекриває для себе шлях до духовної досконалості та до Боговподобання, до єднання у Христі.

Отже, почерпуючи святу воду, яку Церква називає по-грецьки агіасмою, тобто великою святинею (бо, на відміну від простої води, вона не псується, а  при неможливості через хворобу чи інші обставини прийти до храму може навіть замінити собою Святе Причастя), будемо завжди це робити з благоговінням і покаянням, тобто з бажанням перемінити своє життя на краще. Якщо ми горді й зарозумілі, то повинні змиритися. Якщо ми злі та гнівливі, то маємо стати добрими і спокійними. Якщо ми дуже приліпилися до своїх статків та стали скупими, то станьмо великодушними й щедрими. Якщо ми похітливі і подумки чи реально зраджуємо, то маємо стати цнотливими й вірними до смерті. Якщо змінюватимо так власне життя, тоді досягнемо злагоди та єднання і недалеко будемо від Царства Божого в цьому земному житті, бо в нашому серці запанує любов до всіх, мир і радість, а після закінчення земного життя наслідуємо вічне життя в Царстві Небесному. Амінь!

Фото архімандрита Маркела

 

Опубликовано: Fri, 19/01/2018 - 21:16

Статистика

Всего просмотров 1,113

Автор(ы) материала

Популярное за 7 дней

Социальные комментарии Cackle