Фотовиставка «Наш Афон» підходить до завершення у Національній бібліотеці України для дітей. Впродовж трьох тижнів користувачі бібліотеки мали змогу ознайомитися з життям монахів Святої гори та почерпнути невичерпне духовне багатство цієї тисячолітньої святині Православ’я. Про те, як проходила виставка та в чому її актуальність в наш час, нам розповіла Генеральний директор Національної бібліотеки України для дітей, заслужений працівник культури України Алла Гордієнко.

Алло Іванівно, на Ваш погляд, чим актуальна фотовиставка «Наш Афон»?

Духовність в нашій країні, на жаль, втрачена.Якщо була б висока духовність, то в Україні мабуть не було б таких потрясінь. За роки радянської влади віра була знівечена, руйнувалися храми… Тому зараз особливо важливо піднімати духовність. Її не можна виховати, її потрібно любити, прищеплювати, обдумувати. Тому ми зараз проводимо дуже багато духовної роботи на відродження української нації – тільки через добро, позитив та хороші думки.

Яка реакція відвідувачів на виставку?

Діти різні, і вікові особливості також різні. Маленьким дітям треба щось яскраве, щось таке приваблююче, вони мабуть більше звертають увагу на ялинку. А старші діти дивляться, дуже багато. Я не питала їх відчуття, але тинейджери – діти 12-15 років, для яких характерне ствердження свого «я», такі собі діти з ключечками, які хочуть щось доказати – на їх обличчях була задума, вони довго дивилися. Особливо важливо, коли вони дивилися виставку групами. Якщо тинейджери в компанії, вони зовсім інші, така дитяча психологія. Коли дитина сама, вона дуже хороша, коли вдвох чи втрьох – вони намагаються самовиразитися, проявити своє «я». Коли вони дивляться вдвох, вони щось обговорюють, їх це приваблює, і це дуже добре. Великий ажіотаж був і серед батьків: коли діти біля ялинки з Дідом Морозом та Снігуронькою, дорослих відвідувачів було дуже багато.

Яке значення для Національної бібліотеки України для дітей відіграло проведення виставки «Наш Афон»?

Для бібліотеки будь-які привабливі заходи, які проходять, це свого роду реклама. А коли реклама ще й духовна, то це дуже добре. Якщо з’являється інформація про виставку, то відвідувачі йдуть на неї і в той же час хочуть щось прочитати про це, отримати якусь інформацію. Тому це такий партнерський взаємовигідний захід, коли і галереї, і бібліотеці це на користь. А крім того, ще й на користь нашим вихованцям, завдяки цій виставці вони очищаються духовно.

Чим Вас особисто вразила виставка?

Про виставку можна говорити дуже багато. Я б не називала її навіть виставкою, тому що ці світлини – як навчання, просвітництво, очищення душі. Коли ми дивимося на ці роботи, всередині і в дорослих, і в дітей відбувається якесь переродження. Ми всі знаємо, що на Святій горі Афон зможуть побувати дуже мало людей, а так через об’єктив фотохудожника ми побачили ці світлини. Дивлячись на натруджені руки старців Святої афонської гори, розумієш, що вони працюють не за винагороду, а це їх потреба душі. Дивлячись на посмішки, відкриті обличчя, їх спілкування в житті, стає зрозуміло, що це зовсім інші люди. До цього треба наближатися та відчути в душі. Тому виставка дуже і дуже популярна. Тим більше, що до Національної бібліотеки України для дітей в новорічні святкові дні приходить дуже багато дітей з батьками, багато керівників, зараз у нас проходять великі свята. І це теж відродження наших національних традицій. Всі ці свята і ця виставка стали новорічним дивом, яке відбулося на свята в нашій бібліотеці.

Яка з фотографій вразила Вас найбільше?

Дуже вразило, коли на відкритті виставки нам розповідали, як очищаються кістки святих людей,  я думаю це вразило не лише мене. Також запам’яталися фотографії, на яких зображені старці в роботі, мене це найбільше вразило. Це важка робота – вирощувати на землі, де не дуже сприятливі для землеробства умови, але вони працюють, і працюють не з важкістю, а із задоволенням. Взагалі, робіт багато, і про кожну роботу можна говорити також багато.

Які асоціації тепер у Вас викликає Афон?

Про Святу гору Афон я знала, читала в міру своєї професії, тому що літератури попадається дуже багато. Завдяки фотовиставці знання про Афон розширились. Я, наприклад, не знала, що засновницею Святої гори була Божа Матір. З іншої сторони – є подив, що жінці не дозволяється там бути, що там знаходяться лише чоловіки. Це розширення не тільки моїх знань, в першу чергу – це розширення знань та інформації наших відвідувачів і користувачів.

Я думаю, що роботу в напрямку духовності треба продовжувати, вони дуже позитивні. Наприклад, можна говорити про проект живого спілкування зі священиками чи недільні уроки. Саме в бесіді, в спілкуванні можна досягти істини. Тим більше, якщо ми хочемо виховувати дітей в духовності, треба закласти цю духовність, дуже мало людей самостійно до неї прийдуть. Треба розказувати, продовжувати цю роботу, можливо в іншому форматі, але продовжувати її. Нашим відвідувачам вона подобається.

І наостанок бесіди – Ваші побажання проекту «Наш Афон»…

Лише найкращі побажання і велике «дякую» за те, що Ви взагалі прийшли до Національної бібліотеки. В нас є мережа бібліотек, вона зменшується, але вона достатньо велика в Україні. І інформація про виставку піде у всі куточки нашої України. Думаю, Вам ще будуть дзвінки для того, щоб зробити цю виставку в якихось обласних чи районних бібліотеках, тому що вона наразі є дуже актуальною. Процвітання Вашій галереї та добрих, хороших відвідувачів!

Дякую за чудову бесіду!    

Бесіду вела Дарія Кривошея

soborna.church.ua