Міркує протоієрей Андрій Чиженко.

6 травня – день пам'яті святого великомученика Георгія Побідоносця. Йому моляться про перемоги у війнах, про мужність воїнів та про збереження життя людей на полі бою.

Але ми звернемося до суті речей. І поставимо головне питання собі. Про перемогу в якій головній війні ми маємо молити Бога та Його угодника святого Георгія? Хто наш головний ворог?

Відповідь дуже проста. Але її не можна забувати. Особливо сьогодні.

Головний мій ворог – це я сам. Мої гріхи, мої пристрасті, біс і диявол. Як говорив святий первоверховний апостол Павло: «…Бо наша боротьба не проти крові і плоті, а… проти духів злості піднебесних» (Еф. 6:12). Ось наша головна війна – проти духів злості піднебесних і проти своїх пристрастей та гріхів, що підігріваються та виробляються в наших серцях нечистими духами.

Ось проти кого нам треба вести справжню війну. Проти ненависті. Проти злості. Проти братовбивства та людиноненависництва. Проти гніву. Проти гордості. Ось наші вороги. Сьогодні світ провокує нас молитися великомученикові Георгію Побідоносцю майже по-язичницькому, типу «вби їх, дай нам перемогу, знищ ворогів» та інше.

Нам-християнинам, треба вдивитись у подвиг великомученика Георгія Побідоносця – ще одного великого християнина. А шлях християнина – це опромінення у Христі і слідування за Христом. Звернемося до житія вищезгаданого святого. Початок його подвигу: «На раді сенату в Нікомідії Діоклетіан надав усім правителям повну свободу у розправі над християнами та обіцяв свою усіляку допомогу.

Святий Георгій, дізнавшись про рішення імператора, роздав жебракам свій спадок, відпустив рабів і з'явився в Сенат. Мужній воїн Христовий відкрито виступив проти імператорського задуму, сповідав себе християнином і закликав усіх визнати істинну віру в Христа: “Я раб Христа, Бога мого, і, сподіваючись на Нього, постав серед вас за своєю волею, щоб свідчити про Істину”. "Що є Істина?" – повторив питання Пілата один із сановників. “Істина є Сам Христос, гнаний вами”, – відповів святий”.

Георгій роздав все своє чимале майно бідним, виявив найбільший акт милосердя – відпустив рабів на волю і пішов до представників антихристиянської влади, щоб відкрито безбоязно стати свідком Христовим і сповідувати перед усім світом своїм життям та смертю Господа Ісуса Христа Розіп'ятого та Воскресіння. Ось у чому суть його подвигу: у відриві від земного та у подорожі до небесного, повністю довіряючи себе Богові.

Не варто забувати про це ні під час гуркоту обстрілів, ні під час бою, ні під час споживання інформації у ЗМІ, ні під час голоду та спраги. Ні під час миру та благоденства. Війна за душі людські не припиняється ні на мить уже тисячі років. Війна за твою душу. Війна за наші душі. І в цій війні твої головні вороги: власні гріхи та пристрасті та диявол з бісами.

Не забувайте про це. Насамперед наше головне завдання перемогти їх. А їх можна перемогти лише тоді, коли ми йдемо за великомучеником Георгієм Побідоносцем – за Господом нашим Ісусом Христом. Тільки шляхом Христовим, тільки заповідями Божими. А вони – шлях Божественної любові.

Хто йде шляхом любові – переможе. Хто йде шляхом ненависті – зазнає поразки.

Багато слів та багато болю: «війна, війна, війна…». Але війна почалася в нашій душі, і вона там має закінчитися перемогою любові. Перемога має відбутися в душі. І вона в тому, щоб осіла вся ця каламуть метушливого світу і в спокої – спокої духовному – в нас самих раптом відкрилося б – осяяло Царство Небесне! Вічна Пасха Красна.

Оце перемога. А решта суєта суєт і знемога духу (див. Еккл. 1:14). Іди за Христом шляхом заповідей Божих і нікуди не повертай. Це шлях життя та світла.

Святий великомученик Георгій Побідоносець це розумів. Варто це зрозуміти і нам.

Святий великомучениче Георгію, моли Бога за нас!