Богослужіння очолив єпископ Рашко-Призренський Феодосій.

Божественна літургія та панахида по священнослужителях, загиблих від рук мусульманських фанатиків під час богослужіння 80 років тому, звершені на місці їхньої мученицької кончини, в храмі святих апостолів Петра і Павла сербського міста Тутин, 21 лютого 2023 року, повідомляє Рашко-Призренська єпархія Сербської Православної Церкви.

Богослужіння з поминанням священиків Луки та Уроша Поповичів і 17-річного паламаря Яблана Раковича очолив єпископ Рашко-Призренський Феодосій. Архієрею співслужило духовенство Косово і Метохії із Митровицької, Приштинської, Призренської та Новопазарської парафій, у храмі молилося багато віруючих.

Після читання Євангелія єпископ Феодосій звернувся до присутніх зі словом про трьох мучеників. Ієрарх побажав, щоб ті нечисленні серби, які сьогодні живуть у краї, «зберегли свою віру, своє ім'я та існування, і були ведені жертовною любов'ю священиків-мучеників Уроша, Луки та Яблана».

Отець Урош Попович, парафіяльний священик Добринський у Тутині, народився 1897 року в с. Азане біля м. Беране (нині – Чорногорія) в родині священика, яка дала Сербській Православній Церкві понад сорок священнослужителів. Він закінчив духовне училище в Призрені, одружився і разом із дружиною Ольгою виховав п'ятьох дітей.

Отець Лука Попович, парафіяльний священик Суводольський, народився 1890 року в Суві-Долі (Сербія) в сім'ї священика Мілютіна та матушки Марії. Він також, як і отець Урош, за походженням – зі священицького роду Поповичів. Отець Лука закінчив Духовно-педагогічне училище у Призрені, служив у Печській патріархії, був учасником Першої світової війни, де у перших боях отримав поранення та проходив лікування у Франції. Одружився з Марицею, уродженою Чуканович, у них було шестеро дітей. У 1926 році отримав призначення на парафію в Суві-Долі.

Восени 1942 року фанатики-мусульмани підготували ліквідацію отця Луки та його сім'ї. Злочин запланували на день св. Луки. Зловмисники вночі оточили будинок священика і кинули гранату в спальню, важко поранивши матушку Марицю в голову та руки. На світанку отець Лука із сім'єю покинули Суві-Дол. Вони знайшли прихисток у отця Уроша в безпечнішому на той час Тутині, що перебував під владою албанського цивільного населення та італійських військових.

Італійський військовий лікар доктор Рівера разом із командуванням планував переправити сім'ї священиків в область Рашку на військовій «швидкій допомозі». Але 21 лютого 1943 року в Тутині настала кривава неділя.

У храмі святих апостолів Петра і Павла між 8 і 9 годинами ранку, під час Літургії, священиків Уроша і Луку було вбито разом із сімнадцятирічним церковнослужителем Ябланом. Розстріляв їх бандит Салько Ганевич. Окрім безлічі ударів, мученикам довелося витримати біль від розпеченого вугілля, яке кати виймали з кадильниці та клали їм у рот. Коли люди почули стрілянину в храмі, вони викликали італійських солдатів, які застали в церкві вже бездиханні понівечені тіла священнослужителів. Убивці втекли.

Поховали мучеників перед вівтарем Тутинської церкви XIV століття. Після їхньої смерті розпочалися великі страждання сербського населення в краї: народ був вигнаний зі своїх вікових вогнищ, декілька сотень людей убито.