Завойовники та лиходії йдуть у небуття, а пам'ять про мучеників ніхто не може стерти, бо жодна крапля крові не забута перед Богом.

Пам'ять двох сербських священиків та 40 їхніх учнів, спалених у XVII столітті скадарським Сулейманом-пашою в будівлі церковної школи, вшанували в храмі святого Георгія Побідоносця та святих новомучеників Момишицьких в історичному районі Підгориці Момишичі 22 березня 2023 року, повідомляє Mitropolija.

Престольне свято у співслужінні духовенства очолив митрополит Чорногорсько-Приморський Іоанникій. За богослужінням у Георгіївському храмі, на місці, увінчаному мученицькою смертю православних горян, молилася велика кількість віруючих із дітьми.

У проповіді архієрей згадав про страждання сербського народу, який упродовж усієї історії, починаючи від Косовської битви і до сьогодні, «найбільше постраждав за свою святу православну віру». Владика наголосив, що Церква зберігає пам'ять про всіх, хто страждав в ім'я Господнє, і пам'ять про безневинні жертви могутніх османів, що віками пригнічували сербський народ, передавалася із покоління до покоління.

«Завойовник хотів стерти з лиця землі святу православну віру силою, вбиваючи дітей та священиків. Однак він був переможений і принижений саме їхньою кров'ю. Він пішов у небуття і згадується лише як лиходій, а діти і два священики з роду Поповичів постійно згадувалися і в епоху турецького панування, і під час окупації та терору, і пам'ять про них ніхто не міг стерти», – зазначив митрополит Іоанникій і додав, що мученицька жертва дає нове життя і нову силу православній вірі, бо, згадуючи невинних жертв, ми переконуємось: жодна крапля мученицької крові не забута перед Богом.

Після Літургії біля храму відбулося офіційне відкриття виставки одного із найбільших югославських та сербських художників XX століття Петара Лубарди. Представлені 27 картин, виконані на полотні, дереві та папері, є фрагментами одного великого твору під назвою «Досить крові, досить убивати».

Нагадаємо, мученики Момишицькі – це два священика-віровчителя із шановної зетської родини Поповичів та сорок їхніх учнів. Усі вони були мешканцями села Момишичі, сьогодні це район Підгориці. У лихоліття страждань сербського народу під османським ярмом при момишицькому православному храмі святого Георгія священики заснували школу істинної Христової віри для благочестивих дітей своїх парафіян. Після декількох поразок у боях із чорногорським племенем Кучі військо скадарського Сулейман-паші захопило момишицьких віровчителів та учнів і живцем спалило їх у церковній школі. За народним свідченням, мученицький подвиг звершений у 1688 році, у велике православне свято.

Мощі мучеників були зібрані на згарищі та зберігалися під престолом церкви св. Георгія під Горицею протягом усього османського ярма і після нього. У 1936 році всенародним хресним ходом вони були перенесені до відновленої церкви св. Георгія у Момишичах та поміщені під престолом. З 1995 року ковчег із мощами розміщений усередині храму і доступний віруючим для поклоніння. Тоді ж було написано ікону Момишицьких мучеників. 17 травня 2012 року Священний Архієрейський Синод Сербської Православної Церкви ухвалив рішення про включення до святців мучеників Момишицьких, які від турків постраждали. За традицією, їх пам'ять святкують того ж дня, що і 40 святих мучеників Севастійських.