Не раз і не два за свою історію Церква йшла на компроміс із зовнішніми обставинами. Але щоразу цей компроміс мав свої межі.

Принцип ікономії (поблажливого ставлення до тих чи інших питань) у Церкві завжди був обумовлений кожним конкретним випадком і ніколи не скасовував церковних правил.

Тим небезпечніше складні історичні епохи, коли з'являється спокуса, поступившись один раз обставинам, зробити це нормою. Адже за кожною принциповою поступкою піде ще більша. Тому так важливо знання, розуміння та дотримання церковних канонів.

Зверніть увагу, зараз рідко коли дії тієї чи іншої церковної особи розглядаються пресою та публікою з погляду церковних принципів та правил – з погляду благочестя, молитовності, духовності. На священиків більше дивляться з позиції політичних поглядів, національної ідеї, миттєвих інфоприводів та горезвісної громадської думки.

У цій ситуації від священика вимагають бути будь-ким, тільки не ним самим – не священиком. І дуже сумно, коли священик поступається, йде на поводу у мас і відмовляється від своїх обов'язків на користь мінливих настроїв «громадськості».

Потрібно пам'ятати, що думка «світу» та думка Церкви далеко не завжди збігаються. І навіть більше вони часто протилежні. Саме цим пояснюється ненависть світу до церковності. Про це Спаситель попереджав нас: «Якби ви були від світу, то світ любив би своє; а як ви не від світу, але Я вибрав вас від світу, тому світ ненавидить вас» (Ін. 15:19).

Тим сумніше бачити, як деякі священики забувають свої ставленницькі присяги і намагаються всіма силами догодити цьому світу. Але світ все одно продовжує їх ненавидіти, бо йому гидка сама невідмірність священства і він її відчуває, незважаючи на всі компроміси, на все догоджання.

В цей час розриву всіх зв'язків, коли здається, що не можна спертися навіть на осіб, яким звик духовно вірити, серед загальної ненависті та недовіри, божевілля та абсурду, кожному християнину слід максимально зібратися та правильно розставити свої життєві пріоритети.

Потрібно пам'ятати, що земне життя тимчасове. Те, що зараз у цьому житті здається найзначнішим, вже за кілька років забудеться і зміниться на новий «тренд».

Нині, напевно, як ніколи, критерієм наших вчинків має бути християнське сумління. Щоразу, приймаючи важливе рішення, варто зробити паузу, тихо і смиренно помолитися і подумати, як Господь прийме моє діяння. Не громадськість, не користувачі інтернет-простору, не популярні спікери, не політики, а сам Цар царів та Господь пануючих.

І якщо вже зовсім неможливо уникнути тиску духу цього віку, то хоча б спробувати самому не стати його співучасником (як каже апостол: «не беріть участь у безплідних справах пітьми» (Еф. 5:11)), безперестанку молитися Христу про заступництво, каятися у своїх гріхах і невпинно творити добро, наскільки вистачить сили.

Записала Наталя Горошкова