Ми часто приписуємо любові ті якості, які нам близькі та зрозумілі. Любов для більшості асоціюється з м'якістю, добротою, теплом, затишком, спокоєм, комфортом.

У людському розумінні це частково так, але в Божественному таке уявлення неправильне.

Любов суворіша і вища за доброту. Вона об'єктивна і нелицемірна. Любов – найвища справедливість – Бог.

Бог створив людину. І Він безумовно любить Своє творіння, не жаліє його, заплющуючи очі на недоліки та недосконалості, а саме любить усією Своєю силою. І ця любов творча. Вона вирівнює вади та кривизни, наближає до ідеалу.

Любов Творця виражена у прагненні постійного вдосконалення Свого творіння, у досягненні задуманого образу. Адже Господь кожного з нас веде до того виду, стану, який відповідає Його уявленню про нас. Він відноситься до кожної людини так, як художник до своєї головної роботи.

Ніхто, окрім Бога, не знає, що краще для нас. Він один знає наш первісний образ і перетворює нас, вирівнюючи та коригуючи, обрубуючи та обтісуючи. І найчастіше ці зміни відбуваються болісно. Але людині вони потрібні, без них її життя втратить сенс.

Більшості вкрай важко осягнути цю творчу силу – любов Самого Творця. Але Божественна любов несе добро людині, бо вона «не мислить зла» (1 Кор. 13:5). Отже, ця любов без будь-якого розрахунку на особисту вигоду. І лише Богові це під силу. Він Джерело любові.

Записала Наталя Горошкова