За часів тяжких випробувань завжди знаходяться ті, хто звинувачує Церкву, що вона нібито йде не тим шляхом, ті, хто негайно вимагають якихось змін, які, як їм здаються, корисні для Церкви та суспільства, ті, хто наполягає на служінні духу віку цього.

І, що б не зробила Церква, які рішення не прийняло б священноначалля, ці люди ніколи не бувають задоволені.

Це не дивно. Адже Церква живе у вічності і лише частково перебуває в обмеженому простором і часом занепалому світі. Так, земна Церква складається з живих людей, які теж можуть помилятися, але своєю земною стороною вона не обмежена: нерозривний зв'язок із Христом захищає Церкву від ухилень.

Водночас величезна помилка тих, хто одноосібно вважають, що саме вони знають, куди має рухатися Церква, у їхній самовпевненості та безапеляційності. Це ознака тяжкої духовної хвороби – гордині. Адже якщо людина всерйоз думає, що вона розумніша за Церкву, то це серйозна нагода замислитися: а чи не в спокусі я?

І хоча часом може здатися, що голос тих, хто найгучніше кричить у соцмережах, це й є голос церковного народу, не варто забувати, що безліч членів Церкви, як священиків, так і мирян, якраз не схильні до гучних заяв і пристрасних миттєвих рухів. Ці люди зі смиренням і без зайвих слів, без самореклами, без позерства роблять свою справу у своєму місці.

Піти на поводу перших – значить, зрадити других. Піти на поводу у тих, хто помиляється, нехай і щиро – значить, погрішити проти істини. Значить, замінити турботу про паству догідництвом. «Якщо догоджати людям, то можна образити Бога», – каже святитель Кіпріан Карфагенський. І це саме так. Адже Церква – це не політична партія, не громадська організація, це Тіло Христове.

Щоразу ми нагадуємо, що мета Церкви – вести людей до Христа. Це найголовніше. Все інше, хоч би яким високим не здавалося, вторинне. Решта лише наслідок головне мети.

І зараз, коли випробуваються всі наші душевні пориви, ми більш ніж будь-коли раніше повинні об'єднатися навколо нашого священноначалля, постаратися забути всі чвари, сварки та непорозуміння, залишити всі наші мирські погляди за церковним порогом і слідувати зі своєю Церквою за Христом.

Записала Наталя Горошкова