Чернецтво Рівненської єпархії звернулося до влади та народу.

Зупинити неправомірний тиск на Українську Православну Церкву й припинити образу релігійних почуттів Її вірників закликали ченці та черниці Рівненської єпархії УПЦ Президента В. Зеленського, депутатів Верховної Ради, Уряд, народ України.

Архієпископ Рівненський і Острозький Пимен, керуючий єпархією:

– Дорогі браття і сестри, дорогі співвітчизники! Сьогодні ми, представники чернецтва Рівненської єпархії, звертаємось до пана Президента, депутатів, міністрів і всіх тих, від кого залежить релігійний мир у нашій країні.

Ми всі, згідно з Конституцією України, є джерелом влади в Українській державі. І сьогодні відчуваємо неправомірний тиск, образу наших релігійних почуттів, відчуваємо, як до нас ставляться, як до людей другого сорту.

Законодавство нашої держави чітко прописує, що всі релігії, які дозволені в нашій державі, є однаковими і держава однаково поважає кожну віруючу людину. Але зараз ми бачимо, як хочуть закривати храми Української Православної Церкви, їх відбирають, і люди, які, покликані вірою, приходять під закритий храм, не мають можливості ввійти туди і помолитися.

Ми бачимо, як хочуть закривати монастирі, зокрема Києво-Печерську Лавру, [виселяти] братію, говорячи про те, що ми є агентами Росії, або ж ворогами народу. Тож ми звертаємось і заявляємо чітко і ясно – ми є громадянами України! Але, насамперед, ми є громадянами Неба і громадянами Царства Божого, бо до цього покликала нас наша душа, наша совість, коли ми обрали чернечий шлях свого життя.

Ігуменя Михаїла (Заєць), настоятельниця Городоцького Миколаївського жіночого монастиря:

– У 1993 році майже кожен із наших монастирів отримали пам’ятки архітектури – без дахів, без вікон, без дверей, не було ні опалення, ні освітлення. Але чернецтво (вказує на присутніх – ред.), у той скрутний для молодої України час, прийшли й подарували Богу, принесли на жертовник своє життя, свою юність, свої уміння і, як могли, налаштували ці пам’ятки у тому вигляді, якими ви бачите їх тепер.

Ми знаємо, що в історію увійшов перший гонитель Ірод Великий, який убив 14 тисяч дітей невинних, увійшли Нерон, Діоклетіан, Максиміліан, які виводили по 2000 народу на арену, на смерть… Християн убили, а Христову Церкву – ніколи!

Ми стоїмо перед преподобними Києво-Печерськими, які для нас не «музейні експонати», це святі, які свідчать, що вони пройшли своє життя не словом, а духом, не закликом, а життям. І для нас велика відрада, що наш монастир був скитом Києво-Печерської Лаври і преподобні своїми ногами ступали по цьому святому острівцю.

Ми просимо вас, пане Президенте, просимо всіх причетних – не вішайте нам ярлики. Ми – чада Української Православної Церкви, канонічної Святої Соборної, ми – чада нашого Блаженнішого Митрополита Онуфрія. І ми пам’ятаємо, коли на нашу землю зазіхали турки, татари, монголи. Коли почаївським монахам не було куди дітися, вони вийшли, підняли очі до Божої Матері, Яка кулі вертала, турків вбивала, монастир рятувала.

Рятуймо наші монастирі, рятуймо наші душі! Не заперечуйте цим дітям (вказує на чернецтво – ред.), які віддали всю любов нашим монастирям і пам’яткам архітектури.

Ігуменя Парфенія (Новак), настоятельниця Корецького Свято-Троїцького ставропігійного жіночого монастиря:

– Ми боремось, щоби наші діти могли молитися в Українській Православній Церкві. Віра – це наш скарб, наше життя. Ми хочемо передати цю віру наступним поколінням українців.

Ієромонах Іларіон (Легкобит), насельник Варварівського скита с. Старий Корець:

– Ми, монахи, давали присягу Богу і стараємось її дотримуватися. І Ви, пане Президенте, теж давали присягу, тому будьте послідовними й дотримуйтесь свого слова, яке Ви говорили перед Євангелієм. Ми просимо Вас захистити нас, як громадян України, українців. Ми дотримуємося всіх законів, тому просимо Вас не порушувати наші права і бути вірним своїй присязі.

Ігуменя Алевтина (Сірук), настоятельниця Білівскього Різдва-Богородичного жіночого монастиря:

– Мені 90 років і я завжди готова постраждати за православну віру, за Православну Церкву. Прошу вас – не чіпайте Київської Лаври. І прошу вас – не виганяйте монахів.

Архімандрит Нікон (Столяр), благочинний Межиріцького Свято-Троїцького чоловічого монастиря:

– Люди мають жити по законах совісті, держави та Церкви. Ми підносимо свій голос на захист намісника та братії Києво-Печерської Лаври, а також Почаївської Лаври, про яку теж вже починають говорити. Це наші брати по вірі, в наших жилах тече єдина Христова Кров. Усією спільнотою Української Православної Церкви ми кажемо: «Ні захватам наших храмів!», «Ні законопроектам, що забороняють УПЦ!».

Архієпископ Рівненський і Острозький Пимен, керуючий єпархією:

– Справа чернецтва – це зовсім не справа публічності. Справа чернецтва – молитися, забуваючи себе. І в історії були випадки, коли чернецтво підносило свій голос, і це було в найтяжчі часи для народу і для Церкви.

Сьогодні дуже тяжкі, мабуть, одні з найтяжчих часів для нашого українського народу, тому що йде війна, йде знищення самої українськості, і дуже тяжкий час для нашої Церкви, яку теж прагнуть знищити. І в цьому, знов-таки, проявляється найбільша близькість нашої Церкви до нашого народу. Ми несемо тяготи свого народу, ми несемо той тягар, який має народ, щоби полегшити його молитвою і своїм трудом заради спасіння.

Тож нехай зрозуміє весь світ, що Христос переміг Воскресінням. І з нами Бог!

Від люблячих наших сердець на всіх, хто любить нас, і на всіх, хто ненавидить нас, хто хоче нам зла – прикликаємо Боже благословення. Нехай Господь дарує все необхідне, що приведе до Царства Божого. Спаси Господи!