Перед важливими справами Спаситель проводив у молитві дні і ночі. Чому ми не повторюємо за Ним?

Православне християнство - дивна релігія: справи, які вважаються суспільно корисними, можна запросто визнати непотрібними і навіть шкідливими. Ось в історії з Марфою і Марією Христос похвалив дівчину, яка сиділа, склавши руки, а її сестрі, навпаки, зробив докір за труд і гостинність. Марія вибрала «благу частку», тобто спілкування з Богом, на противагу активній діяльній чесноті, хоч і корисній, але по відношенню до справи вічного життя другорядній. Складно зрозуміти людині, чому зовні пасивні дії, такі як молитва чи слухання корисного для душі слова, у стократ цінніші добрих справ.

Але відповідь очевидна: молитва збирає розсіяну увагу людини, допомагає сфокусуватися на Богові і отримати від Нього правильні координати нашої діяльності. Господь не втручається, Він лише поправляє і корегує, іноді говорить «не варто цього робити», а іноді помічає, що «тут варто зробити ось так» і ін. Тому християни покликані так багато часу приділяти молитві. Є молитва келійна, коли людина усамітнюється для розмови з Богом один на один. Мабуть, це один з найбільш важливих типів молитви. Є молитва соборна, коли віруючі збираються для колективного призивання благодаті Божої на всю Церкву, тобто всіх віруючих. А ще є молитва, що супроводжує наші справи. Встати перед образом, зачини свої двері в кімнату не виходить, йде робочий день або просто виконуються якісь справи, а може, сидимо в черзі перед кабінетом лікаря - не важливо. Але внутрішній діалог з Богом в ці хвилини не переривається, і ми продовжуємо призивати Його в наше життя, просячи освятити думки і справи, уберегти від помилок і неприємних ситуацій.

Преподобний Феофілакт Болгарський називав молитву першим ділом віри. «Борці» з першістю здійснення справ милосердя, можливо, просто не розуміють ступеню важливості молитви як діяння. Звичайно, ми повинні бути милостиві і активні в допомозі ближнім - ці наші справи будуть оцінені Господом в день Страшного суду. Але все ж залишатися на одній хвилі з Богом нам ніщо не допоможе так, як молитва. Тільки вона і покликана з її допомогою благодать допоможуть нам перебувати в одному потоці з Господом. Чим більше ми молимося, тим краще для нас, природно, розумно розподіляючи на це свої сили і уважно спостерігаючи за своїми внутрішніми станами.

Проте молитва як щоденне правило необхідна для християнина. Тим більше важливо молитися напередодні доленосних для нас справ. Христос молився напередодні обрання дванадцяти апостолів для проповіді цілу ніч! Чи потрібно було це абсолютно? Ні. Але Спаситель діяв в земному житті як зразок для людей, тому його вчинок - приклад для нас. Молитва відкриває двері до Небесного Царства, дозволяючи нам побачити невидиме і споглядати Бога, чути Його в нашому серці. Якими б складними не були періоди нашого життя, що б не відбувалося за вікном - християнинові ні за яких обставин не можна припиняти молитву.

Володимир Басенков