Слово духівника Київських духовних шкіл архімандрита Маркела (Павука).

«Ангели Успіння Пречистої видящи здивувалися, як Діва восходить від землі на небо».

Такий піснеспів, дорогі браття й сестри, ми чули вчора на всеношній і почуємо також сьогодні.

Ще більше радості та здивування повинно бути у нас, бо нині, подібно до святих пасхальних днів, ми святкуємо перемогу життя над смертю. Це свято ще називають Богородичною пасхою. Христос своєю смертю на Хресті подолав смерть, і ось нині, коли Божа Матір закінчила своє земне життя, ми вже не сумуємо, а радіємо, тому що віруємо, що і життя всіх нас, як життя Божої Матері, не закінчиться могилою, а буде мати продовження у вічності.

Проте через житейську метушню ми часто забуваємо про це, і поки ми ще живемо тут, на землі, для всіх нас смерть страшна.

Смерть страшна, бо іноді дуже рано перериває людське життя і руйнує всі плани. Страх смерті має таку велику силу, що може паралізувати волю і через це людина не може зробити ніяких добрих справ, які могла б зробити. Саме через страх смерті люди стають зрадниками, як Іуда, на чорне кажуть біле і навпаки.

Заради того, щоб хоча б трохи продовжити своє життя, люди готові бувають піти на все.

Нині страх смерті в усьому світі додатково нагнітають через пандемію, локальні війни та інші негаразди, які є в житті кожного з нас.

Однак коли на смерть дивитися очами віри і з точки зору вічності, то в ній можна побачити більше добра, ніж зла. Слово Боже нам каже: «Пам'ятай про смерть і ніколи не згрішиш» (Сир. 7: 39). Так, можна довго намагатися когось переконати, що в пияцтві, розпусті, неправді жити не можна. Та все даремно. Лише коли смерть торкається своєю холодною рукою голови, чи серця, чи печінки, чи нирок, тоді людина задумується, що, може, дійсно вже час покаятися і змінити спосіб свого життя з гріховного на благочестивий.

Та іноді, щойно людині стає трохи легше, вона знову забуває про Бога і відкладає час свого навернення. В неї не вистачає рішучості ухилитися від беззаконня. Вона починає думати, що якось обійдеться, тим більше, що бачить навколо себе багато людей, які також не думають каятися у своїх гріхах. Ще вважає, що вона не найгірша, бо є набагато грішніші люди. Багато хто замість того, щоб самим мінятися, починають звинувачувати інших людей, сусідів, політиків, чиновників. І немає ні кінця ні краю цим звинуваченням, весь ефір телебачення та інтернету переповнений таким.

У подібній ситуації святитель Феофан Затворник пропонує знову згадати про смерть і рішуче розпочати процес покаяння. Оскільки немає таких людей, які б ніколи не грішили, то він радить регулярно й ретельно омивати душу сльозами покаяння. Якщо не буде покаяння, то світ перестане існувати. Ми через свої пристрасті дуже швидко знищимо один одного. Саме через відсутність покаяння сталася революція у 1917 році та всі інші страшні події ХХ століття. Саме через відсутність покаяння нині багато людей залякані війнами, революціями, хворобами.

Та коли в людини є справжнє покаяння, а совість чиста, то її ніщо не може залякати, і навіть сама смерть її вже не лякає так, як невіруючих людей. Смерть для неї стає не чимось страшним і неочікуваним, а лише мирним тихим сном, через який вона переходить у вічність.

Ось такої тихої смерті, яку Церква називає Успінням, сподобилася Пресвята Богородиця. Тому разом з Ангелами дивуймося і радіймо і ми, що Пресвята Діва Марія восходить від землі на небо, щоб Своїм невидимим омофором покривати від бід усіх, хто з вірою звертається до Неї за допомогою. Амінь.