Чи є гріхом полювання на тварин?
Відповідає доцент Київської духовної академії Андрій Музольф.
По суті, якби на зорі людської історії не сталося гріхопадіння, поняття полювання на тварин просто не було б.
Спочатку людина була створена Богом як вегетаріанець. У книзі Буття ми читаємо: «І сказав Бог (Адаму): ось, Я дав вам всяку траву, що сіє насіння, яка є на всій землі, і всяке дерево, у якого плід деревний, що сіє насіння; – вам [це] буде в їжу; і всім звірам земним, і всім птахам небесним, і кожному, хто плазує по землі, в якому душа жива, Я всю зелень травну в їжу. І сталося так» (Бут. 1:29–30).
І лише після гріхопадіння взаємини між людиною та тваринним світом порушуються. За словами святителя Іоанна Златоуста, спочатку людина була поставлена повелителем над тваринами, і вони завжди відчували владу, дану Адаму Самим Богом.
В результаті ж відпадання людини від Бога тварини стали сприймати людину вже не як свого пана, а як істоту ворожу.
Зрозуміло, що в такому протистоянні людині дуже часто доводилося захищатися від тих чи інших хижих тварин, які зазіхали на його життя. А трохи пізніше, вже після Всесвітнього потопу, Бог прямо дає Ною, а в його обличчі – і всім людям, благословення вживати в їжу тварин: «І благословив Бог Ноя та синів його і сказав їм: плодіться та розмножуйтесь, і наповнюйте землю. Нехай бояться і нехай тремтять вас усі звірі земні, і всі птахи небесні, все, що рухається на землі, і всі риби морські: у ваші руки віддані вони; все, що рухається, що живе, буде вам на їжу; як зелень травну даю вам усе» (Бут. 9:2–3).
З цих слів видно, що приводом для вбивства тварини може бути лише потреба людини в їжі або одязі, адже перший одяг зі шкіри тварини зробив сам Бог відразу ж після того, як вигнав наших прабатьків з раю.
Виходячи з цього, Православна Церква ніколи не засуджувала полювання, пов'язане з необхідністю видобутку їжі, одягу або ж у ситуації захисту від хижаків. І водночас засуджувала тих, хто займається браконьєрством чи вбивством тварин заради азарту. Вбивство тварин заради задоволення неприйнятне. Воно свідчить у тому, що у людині щось негаразд. Адже якщо ми вбиваємо тварину із задоволення кровопролиття, це означає, що принцип любові до всього творіння нам невідомий. А відсутність любові – це найбільша вада людини.