Непереможний порок: що цар Соломон сказав про нього в своїх притчах
Митрополит Антоній (Паканич) розповів про небезпечну ваду, особливо поширену сьогодні.
Є один порок, який за великим рахунком в суспільстві і не вважається пороком, на превеликий жаль.
Це дурість.
Крізь всі Соломонові притчі проходить червоною ниткою сокрушення автора і його мудрі міркування про цю хворобу душі. Так, так, дурість є душевною недугою, що бере свій початок в гордості, гордині і зарозумілості.
«На устах безумця галузка пихи, а губи премудрих їх стережуть» (Притч. 14:3)
Мало хто усвідомлює наслідки дурості. Дурна людина небезпечна і слід уникати спілкування з нею:
«Ходи здалека від людини безумної, і від того, в кого мудрих уст ти не бачив» (Притч. 14:7)
Така людина може дезорієнтувати, вона не відрізняє добро від зла, хороше від поганого і своїми словами здатна завдати непоправної шкоди душі і збити з вірного шляху. Як правило, дурні дуже самовпевнені, вони виставляють свою думку як істину в останній інстанції, ні грама не сумніваючись у своїй правоті, чим багатьох збивають з пантелику:
«Мудрий боїться й від злого вступає, нерозумний же гнівається та сміливий» (Притч. 14:16)
«Дорога безумця пряма в його очах, а мудрий послухає ради» (Притч. 12:15)
У всі часи дурість боролася з благородством і скромністю, дурість завжди супроводжується багатослів'ям і відсутністю будь-якого такту і стриманості. Вона гучна і хизується, не може стриматися, її розпирає від зарозумілості:
«Приховує мудра людина знання, а серце безумних глупоту викликує» (Притч. 12:23)
«Кожен розумний за мудрістю робить, а безумний глупоту показує» (Притч. 13:16)
Дурень, людина, що не усвідомлює своє невігластво, не може бути істинним християнином і принести користь Церкві, вона не здатний нікому гідно розповісти про Бога і Церкву:
«Уста мудрих знання розсівають, а серце безглуздих не так» (Притч. 15:7)
Дурний – легка здобич. Він охоче вірить у все, не спромігшись перевіряти інформацію.
І сьогодні багато проблем виникає через дурість і невігластво, люди лінуються продиратися крізь свою дрімучість, хоча можливостей для цього предостатньо.
Дурень – сліпий, він не в змозі побачити свої духовні проблеми, немочі. Він високої думки про себе з висоти своєї дурості:
«Вірить безглуздий в кожнісіньке слово, а мудрий зважає на кроки свої» (Притч. 14:15)
«Вінець премудрих їхня мудрість, а вінець нерозумних глупота» (Притч. 14:24)
Як виявити дурість і боротися з нею?
Дурень заперечує Божу присутність у своєму житті, він упевнений, що все відбувається тільки завдяки його зусиллям і «винахідливості». Це поганий знак. Також люди неосвічені сміються над усім святим, не поважають старань інших, висміюють чиїсь прагнення стати краще, блюзнірствують. Для них не існує нічого святого, вони ні перед чим не благоговіють:
«Нерозумні сміються з гріха, а між праведними уподобання» (Притч. 14:9)
Одна з можливостей вийти за рамки своєї дурості – знайти мудрого наставника і довіритися йому:
«Добрий розум приносить приємність, а дорога зрадливих погуба для них» (Притч. 13:15)
Марно сперечатися з дурнем, дурість непереможна у тих, хто не бажає її перемогти.
Але найкраще – почитати самого себе за дурня, постійно сумніватися в своїй правоті і значущості. І за таке смирення Господь обов'язково обдарує своєю мудрістю.
Записала Наталя Горошкова