Преображення Господнє: про сокровенну таємницю досконалої краси і щастя
Митрополит Антоній (Паканич) розповів, як людина має перетворитися.
Три в одному
Для того щоб вірно зрозуміти значення свята Преображення Господнього, потрібно перш за все розібратися в собі: «хто ж я насправді? Чому повинен перетворитися? Про яке преображення говорив Господь?»
Кожна людина складається з трьох компонентів: він є разом дух, душа і тіло, представляючи собою щось середнє між світом духовним і матеріальним.
«...Жива істота - видима і невидима, тимчасова і вічна, земна і небесна, відноситься Бога, але не осягає, наближається і далеко віддає», - говорив свт. Григорій Богослов.
Завдяки фізичній природі ми дихаємо, чуємо, відчуваємо. Крім цієї повноти почуттів людина має вищу здатність відчувати Бога: «щоб Бога шукали вони, чи Його не відчують і не знайдуть...» (Діян. 17:27).
У нас є, крім людського, і Божественне, образ Божий – це наша душа, що походить від Бога. Душа – засіб спілкування людини з Богом, а отже, спосіб пізнання.
Що ж до духа – це подих Божий в нас, який найцінніший для людини, і саме духом ми займаємося і прагнемо до Всевишнього. Дух виступає за межі людського розуму і людських можливостей.
Безумовно, Бог самодостатній і Йому нічого не потрібно від нас. А у нас нічого немає поза Богом. Ми бідні і нагі.
Дух – іскра Божа, іскра благочестя в нас, яка прагне прорватися крізь гріховні кайдани і злитися з єдиним полум'яним Божественним потоком, повернутися до свого Першоджерела, Найвищого блага, адже з Ним душа жадає повного єднання.
Так досягається обоження.
Шанс
Обоження – єдиний шанс для нас стати новою людиною, безсмертним.
Обоження – це не примусовий закон для всіх, не зобов'язання душі перед Богом, а особистий вибір кожної людини, наділеної моральною свободою.
Господь, сповнений світла, добра і любові, дав і нам можливість стати подільниками добра. Добро не просто посіяно в нашу природу. Нам його потрібно свідомо обробляти, виходячи до світла, віддаляючись від темряви. Подібне самовиховання і вдосконалення, наслідування Богу призводить до обоження.
Дух і плоть дані людині, щоб духом прославляти Творця і прагнути до Нього, а плоттю страждати і хворіти, і саме стражданнями оберігатися від хизування і надмения, щоб пам'ятати, що людина одночасно «великий і низький, спадкоємець світла і темряви, небесний, але і земний, безсмертний, але і тимчасовий» (свт. Григорій Богослов).
Христос став цілком людиною: з плоттю і душею, розумом і серцем, щоб врятувати всю людину від смерті. І образ врятувати, і плоть обезсмертити. Тому і преображення-перетворення стосується не якогось одного аспекту, а включає в себе всі три рівні, які і роблять його повним: дух, душа і тіло.
Обоження, або преображення, можливо тільки у Христі, в райській обителі нашої душі. Всі наші нерівності вирівнюються в Ньому.
Перетворення красою
Як же ми перетворюємося? Красою.
Прагнення до обоження – це прагнення до найвищої, досконалої краси, яка є Бог.
Душа сумує за нею і шукає всюди: в бурштиновому сяйві сонця на заході дня, в безкрайньому горизонті, в блакитних хмарах, в контурі гір, в звуці хвиль, в польових травах, в тиші, в інших людях, часом прикрашаючи їх гідності, в побуті.
Адже, прикрашаючи себе або простір навколо, ми часто не усвідомлюємо, що всі ці дії можуть бути глибинним відгуком душі на досконалу красу, її прагнення хоч до малого, часткового, преображення. Це вічний, незнищенний, нічим не заглушимий і нічим іншим не втамований поклик.
Справжня краса вимоглива. Якщо раз відчув її дотик, присутність, голос, то вже не можеш її забути, відмахнутися. Краса вимагає від тебе відповіді, віддачі, зміни. Не дарма «краса» з грецького – виклик.
До прекрасного прагнули всі святі. У збережених листах свт. Григорія Богослова, де він постійно згадує то одних, то інших друзів, ми можемо знайти наступне уточнення: «Коли називаю когось друзями, то розумію людей прекрасних, добрих, сполучених зі мною узами чесноти...».
Рекомендуючи ж своїх друзів комусь, Святий додавав: «Григорій справді любитель всього прекрасного».
Досконала краса є Істина. Досконала краса перетворює людину, стаючи точкою зустрічі душі з Богом.
Записала Наталя Горошкова