Справжня віра тримається не владою, не фізичною агресією, а смиренням
Слово духівника Київських духовних шкіл архімандрита Маркела (Павука).
Нині ми почули Євангеліє про зцілення слуги римського сотника. Коли Спаситель на прохання сотника пообіцяв прийти та зцілити його слугу, той сказав, що недостойний, щоб під дах його будинку увійшов Спаситель, і попросив, щоб Він сказав лише слово. Христос був вражений вірою сотника й запевнив, що і в Ізраїлі не знайшов такої віри (див. Мв. 8:5–13). Зауважимо, що основою для віри сотника-язичника служив не Закон Мойсеїв, а чеснота смирення, якої він досягнув, керуючись голосом совісті. Лише завдяки смиренню людина спроможна вірувати не поверхнево, не формально, а твердо. Але ця чеснота є найбільш несприйнятливою. Зазвичай люди відчувають насолоду, командуючи іншими або пишаючись власними досягненнями.
Як навчитися смирення? Преподобний Симеон Новий Богослов зазначає, що лише ретельно виконуючи Христові заповіді. А хто їх не знає, як не знав римський воєначальник, то у всьому керуватися голосом совісті. Чому людина так смиряється? Бо відразу відчуває, як це непросто. Світ, плоть і диявол починають з усіх боків тиснути на людину, щоб вона в житті керувалася не сумлінням, а вигодою і заради неї допускала всіляке лукавство. Але коли людина навіть при падінні в гріхи не виправдовує себе, а щиро кається, то це і є виявом смирення, за яке Бог дає такій людині сугубу благодать. Коли ж людина лукавить, виправдовує себе, то хоча б завдяки цьому здобула весь світ, вона втрачає найголовніше – віру у Христа Спасителя. А без справжньої віри все в житті стає марним. Безсрібники Косьма та Даміан, день пам’яті яких ми нині також святкуємо, і всі святі власним життям свідчать, що всі земні веселощі та задоволення є ніщо порівняно з тим, що дає справжня віра у Христа людині, якщо вона смиряється.
Тому, дорогі брати та сестри, не треба боятися й соромитися цієї чесноти, бо лише вона нам допоможе зберегти й примножити віру в Христа та наслідувати Царство Небесне. Амінь!