Потрібно дякувати ворогам Церкви – вони завжди надають християнам величезну послугу
Митрополит Антоній (Паканич) про те, як вороги своїми підступами роблять Церкву сильнішою.
Духовне пробудження
Завдяки ворожим нападкам і гонінням Церква Христова не зазнала руйнування, як очікували побачити її вороги, а ще з більшою силою зміцнюється в істині.
Віруючі Української Православної Церкви сьогодні на очах усього православного світу показали себе активними, свідомими і діяльними християнами, істинними захисниками і сповідниками.
Така духовна єдність не може не радувати, не втішати.
Останні події навколо Церкви так чи інакше свідчать про відродження духовного життя: і посилена спільна молитва вірних канонічної Церкви, і спільний захист храмів від нападів і осквернення, коли люди цілодобово чергують біля храмів і оберігають рідні святині як саме дорогоцінне, і активне парафіяльне життя, і масштабні хресні ходи, які пройшли в першу неділю Великого посту на свято Торжества Православ'я, на яких були присутні в рази більше людей, ніж у минулі роки.
Все це і безліч інших фактів і доказів свідчить про духовне пробудження віруючих, про живу Церкву.
Християнська віра будується на парадоксах. Вороги, при правильному до них ставленні, можуть піднести хороший урок і навіть принести духовну користь.
Портал в вічність
Нам слід пам'ятати, що милість Божа і Його любов безмежні. Господь здатний перетворити окам'янілу брилу на прекрасну квітку, засохлу і випалену пустелю – в квітучий сад, а черстве, крижане серце зробити добрим і милостивим. Останнє якраз і є справжнісіньким дивом, найбільшим і незбагненним.
З Божественною допомогою навіть саме огидне зло і зрада можуть обернутися духовним надбанням, але за однієї умови – жити Богом: не відпадати від Нього ні за яких обставин, молитовно тримати зв'язок з Ним постійно, зміцнюватися Його благодаттю у Святому Причасті та церковних Таїнствах.
Труднощі швидше відкриють двері у вічність, ніж безхмарне, комфортне життя. Саме різні складнощі змушують нас шукати Бога, пізнавати його, відкривати портал у вічність.
І немає в природі інших дверей в життя вічне.
«Ти є досконале Буття і досконале Життя, – вигукував Блаженний Августин. – Ти досконалий, і Ти не змінюєшся».
І далі у своїй «Сповіді» Блаженний Августин говорить незбагненні по глибині і незрівнянні за красою слова, що відкривають покров над поняттям «час», що вказують на швидкоплинність і ефемерність земних днів, випробувань, на потаємність людського призначення.
Ці слова – слова протверезіння: Господи, «у тебе не проходить сьогоднішній день, і, Однак, він у тебе проходить, тому що у тебе все; ніщо не могло б пройти, якби ти не містив усього. І так як роки Твої не вичерпуються, то роки Твої – сьогоднішній день».
Тут святий говорить про те, що «сьогодні» Бога – це вічність, що включає в себе минуле, сьогодення і майбутнє. Переймаючись цією думкою, ми можливо хоч на йоту наблизимося до розуміння ілюзорності нашого життя, буденної суєти, як мінімум, спробуємо це зробити.
Блаженний Августин продовжує: «скільки наших днів і днів батьків наших пройшло через Твоє сьогодні; від нього отримали вони вигляд свій і якось виникли, і пройдуть ще й інші, отримають свій вигляд і якось виникнуть».
Все тече і коли-небудь закінчується, тільки Господь завжди один і той самий.
Нам слід пам'ятати про цю аксіому і осягати Незбагненне, визнаючи при цьому свою неспроможність та нікчемність зрозуміти, і саме в цьому смиренні знаходити Бога, а не в помилкової впевненості, що «знайшов Бога» і «зрозумів сутність Божества».
«Віддаю перевагу знайти Тебе, не знаходячи, чим знаходячи, не знайти Тебе», - підсумовує Блаженний Августин.
Нехай всі випробування підуть нам на користь, а пізнання Бога стане одвічною метою нашого життя.
Записала Наталя Горошкова